J.D.: тут й коментувати нічого...
це шедевр!..
спочатку дуже болісно від цього театру абсурду, і справді хочеться втекти...
та з часом усвідомлюєш, що любові бракує... Любити світ – найбільший із талантів!
J.D.: дуже близька мені тема, яка не на жарт не дає спокою давно...
серед усіх вами перелічених я там є...
важкі емоції... але й, мабуть, інакше й бути не може...
справді, зачепило за живе...
Я всіх прощаю, бо усі ляльки
На службі у черствого ляльковода.
Всі жертви – і пани, і бідняки,
Поламані гілки людського роду.
взагалі, уся ця остання частина дуже сильна, як на мене, найсильніша...
тут є над чим замислитись...
от така вона c'est la vie, або, як ви кажете, "Жорстока п"єса"...
J.D.: образи виринають один за одним, такі пластичні, немов з пластиліну...
і усе це напрочуд живо, приправлене сильними емоціями...
таке не може не подобатись...
J.D.: як це добре, що у вас так багато всього написано...
в черговий раз мені бракує слів...
який зміст! яка форма!..
ви нагадуєте Шекспіра, але при цьому ви оригінальні...
05.03.2018 - 13:43
Дякую! Дуже приємно, що вам до душі моя творчість!
J.D.: якраз в момент, коли читаю цей твір, у аудіоплеєрі звучить пісня гурту "Крематорій", а там такі слова:
"У мертвого Стикса..."
Мабуть, випадково...
Я у захваті, тому важко щось коментувати...
Ще не раз перечитаю в подальному цю частину...
J.D.: Не знаю, хто мені моя душа! – Чи зрадниця, чи друг, чи кат жорстокий! Душа ридає кров’ю на папір Шукаєш, душе, на землі едем, Що створений безумствами людськими?
і це ще далеко не все, що мене зачіпило у цій частині...
мені стане сумно, коли закінчиться ця поема... тому читатиму її потрохи, розтягуючи задоволення і насолоджуючить кожним ньюнсом...
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
