Юлия Левандовская: Я Вас розумію. Суть у тому, що для мене поезія - це занадто особисте. І незвично мені у поетичних рядках звертались до людей. Та прозових творів я тут не публікую. Я в них якась інша. Кілька днів тому перечитала цей вірш і розумію, що не можу я звертатись до всіх загалом, бо я цього світу не розумію. Себе ж розумію через раз. Пишу про те, що відчуваю, як відчуваю і що мені наболіле.
Дякую Вам за критику, прямолінійність на вагу золота іноді.)))
Юлия Левандовская: Це - лірика. Можливо, я говорю про почуття не так, як є звичним, але це лірика. І звернена вона до однієї конкретної людини, з якою мене нема. Хоча, якщо для Вас це - філософія, я не буду зводити протиріччя.)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
