Василь Стасюк: Вибач, брате, що запізно - роки переплутав,
Але скажу, бо теж болить, те де «біс наплутав» …
Слізьми омите каяття із закривавленого серця
Дійде до нашого Творця, прощенням в Ньому одізветься!
А що ми маємо казати, коли дитя не вчила мати:
Пішла з сім’ї, країни, хати у остарбайтери прокляті!
Ось де заклали нам фугас, що буде ще нутро зривати,
Оті, що хочуть панувати, у бидлоті Народ тримати!
Василь Стасюк: А серце відстані не знає,
Тремтить від пострілів, кохає...
Хай мрія збудеться бажАна ,
До серця тулиться кохана,
У темряві, в морозній ночі
В очах побачить зорі хоче!
Василь Стасюк: Нажаль орди - не примари, а ворожа сила,
Та, що нищить Україну й тисячі скосила!
Давай, станем на коліна, помолимось Богу,
Тай будемо здобувати нашу ПЕРЕМОГУ!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
