Ірина Мельничин: Праивльні роздуми). Дуже бунтівний, різкий й правдивий вірш!) Я певна, допоки будуть в нашій державі люди, які так думають, доти незламним залишатиметься народ.
Ірина Мельничин: Ууууу, чудесно!!)) Прекрасна поезія! Так все неперевершено описано, з шармом, елегантністю, деякою аристократичністю!). Словом, докладно передано атмосферу міста!) Ви молодець!
О, наш рідний Івано-Франківськ!..;> І хоча Калуш мені близькіший та навіть кращий, люблю я рідний любий Станіслав та частенько там буваю.^^(таки да, я така дурненька патріотка, що щиро вболіваю за свій невеличкий Калуш й всім серцем люблю лише його))). Боронь Боже мені кудись виїхати! Не проживу! Як же я без своєї старенької першої школи, в якій ще видніються цеглинки часів правління на наших теренах Австрії, як же я без цієї милої тихенької природи, волелюбного вітерцю, без цієї мирної атмосфери!.. Та й навіть як же ж без отого славнозвісного Домбровсього кар\'єру - небезпечна штукенція, через яку всі мешканці можуть й погинуть... Але дух Бандери мені ніхто не замінить. Адже він народивсь саме в нашому районі ).
Гаразд, я тут безліч всього понаписувала, щось, схоже, захопилась.:\"D В загальному,підтримую ваші думки!) Вірш прекрасний!
17.12.2015 - 22:55
ДЯКУЮ!!!!! Мені приємно що він припав вам до душі.
Ірина Мельничин: Ох! Не можу передати словами, як палко припала до душі ця ваша поезія!) Дуже сильно! Чудові порівняння-образи!). Та й віршовий таки люблю). Ех!.. Тепер як читаю чужі твори, якось гірко на душі стає... Яка ж я нікчемна проти справжніх митців... Спасибі вам за чудовий вірш!
14.12.2015 - 21:42
Дякую, Іро. Ти писатимеш іще кращі. На все свій час.
Ірина Мельничин:
Файно, файно, Іванко)). Люблю я міфологію, ну, ти сама знаєш, тому такі образи припали до душі))). Красиво все описала). Молодець!;>
13.12.2015 - 23:14
Ти можеш називати мене і Танею)) Я свого справжнього імені не приховую, хоч і взяла псевдонім))
Звісно, що знаю))) Тут під міфологічним образом мавки я вирішила показати дівчат, яким не терпиться вже заміж вискочити і які жадають дізнатись, коли ж то вже буде, а в майбутнє краще не заглядати і не випереджати події. Ось тому то, не знайти кохання мавці...
Дуже дуже дякую!)))
Ааааааа, Ірааааа!!! Привіііііт!)) Я так давно з тобою не спілкувалась, Боже мій.... Стільки всього вже маю розказати, що дещо навіть забула (ти ж знаєш, у мене вибірковий тимчасовий склероз )
Я от щось в вк не заходжу, то пишу, то уроки роблю, то хворію - отак і живу з дня на день.
Ти, певне, теж маєш мені що розказати, і доволі багато))
Я зроблю польську і англійську і тоді напишу тобі або тут, або в вк)
До речі, дякую за відгук і візит!)) Заходь ще!))
Ірина Мельничин: Правдивий вірш). Наче крик душі. На жаль, все так і є... Але ваша поезія таки дає надію на краще). І краще справді стане.
22.09.2015 - 23:11
Оооо дякую, Ірино, за розуміння!!!
Найбільше, що мені хочеться- це не згубити в собі ЛЮБОВ, ВІРУ і НАДІЮ, а також передати це іншим.
Шевченко кричав до людей творами, і ми теж повинні стукати у серця людей..
Ірина Мельничин: Класний вірш). Ви, певне, дуже любите своє місто).
Але не треба тут! В Калуші теж нормально. всім найкраще в рідному городі). Львів, до речі, надзвичайно чудове місто).
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Ех, а я досі нормально писати польською не навчилась...:\"D
Адже він народивсь саме в нашому районі 
).
