Ірина Мельничин: Так, ви, певне, маєте рацію, але якось переписувати весь абзац не надто є бажання й натхнення.:\")
Просто \"хей\" звучить якось м\'якше, що мені більше подобається. Гаразд, якщо буду десь ще використовувати, то вживатиму \"гей\", нехай тут уже буде так.
Спасибі за коментарі, а то мені здавалось, що такий безглуздий безсюжетний твір навіть виправлень не вартий.:\'D
Ірина Мельничин: Спасибі за виправлення, подумаю, як виправити деякі моменти
\"Хей, друже\", певне, не мінятиму, завжди пишу \"хей\", якось уже привикла
Про \"натерту до блиску\" - ну, тут під цим розуміється доведення до бажаного стану, оманлива правильність, відчуття власної надуманої важливості, яку до тебе лестощами донесли інші, щоб зробити тебе таким, яким бажають бачити. Це типу те саме, що й далі роз\'яснюється в моменті \"прозора, прозора склянка\". Не можу точніше пояснити, я й сама до пуття не розумію значення тих метафор, які використовую.:\"D
Ірина Мельничин: Так як я не знаю, як додати в публікації присвяту(чи то її тут просто не можна додати), напишу тут :\'D Хорошій людині, чудесній письменниці й просто моїй найкращій коліжанці Іванні Западенській
)
Ірина Мельничин: Актуально. Певне, те одна з найбільших проблем українського народу - бажання показати, наскільки ти \"правильний\", наскільки \"свідомий громадянин\", і як \"любиш свою країну\". Страшно знайомо. Бачу от таких от \"патріотів\" майже щодня. Дуже вдало все підмітили адже на словах кожен може буть сміливим й \"правильним\", а от на ділі... Займось якимось безглуздям, а насправді нічого не робимо.
Чудовий вірш. Чудова манера написання).
29.04.2016 - 18:23
Дякую, Ірино.До речі на цей вірш вже написали пісню! Дякую, що зайшли!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
