Сніг_на_голову: Привіт, Харрієт)
Бажання епатувати вимагає сміливості, сміливість - це плюс. Та не всякий епатаж вартий того.
Пошук тем, форм, словом, свого стилю - це плюс. Однак, чи орієнтується авторка на свої смаки, чи то просто пуляння будь-чим будь-куди.
Щодо цього тексту: деякі речі дуже очевидно притягнуті за вуха (як от лото, хто то). Мені сподобались дідугани і остання фраза , на своєму місці.
Сніг_на_голову: Дозволю собі висловити думку, яка не стосується вірша, а коментарів під ним.
Якщо говорити про форму і сенси віршів, то тут мусить бути гармонія, інакше це не вірші, і аж ніяк не поезія.
До прикладу, якщо зустріти дуже красиву жінку, неохайну, в брудному одязі, яке складеться враження? Якщо форма вірша недбала, то ніяка краса думки його не врятує.
Щодо того, чи написані вірші з душею. Гадаю, на будинках малюють казна-що теж з душею))
Однак, якщо воно є дурня, то хай буде душевна, але ж дурня.
Поезія - це як контрольна з краси, її варто старатися писати на відмінно.