Тріумф: Коли ти розумієш, що кожен твій день - сніжинка. Як би ж то ми це пам\'ятали, що день, немов, сніжинка, і не марнували їх, щоб чвсом не запізнитись зробити головне: найважливіший вибір.
Тріумф: Дуже мудро і вчасно. Дай, Боже, мудрість нашому народу. Люди ж то не знають, що це символ ідолянського Бога Німрода. Менше, як 100 років запозичили.
Тріумф: Тримаймося, браття, кличмо до Бога
У вірності й честі, хай палають серця –
Згине проклятого «брата» дорога:
Впаде між морями мерзота оця.
Смродом великим вона засмердиться,
Почує і втішиться аж цілий світ.
То Бог заплатить йому, як годиться,
Бо він кров проливав і ніс море бід.
А цього північного ворога віддалю Я від вас, і його в край сухий та спустошений вижену, його перед до східнього моря, його ж край до того моря заднього. І вийдет злий запах його, і підійметься сморід його, бо він лихо велике чинив. Йоіла 2:20
Тріумф: Сумно і гірко.Моя мама також перейшла через жах голодомору. – Коли була я ще маленька –
Ходила лише в п’ятий клас,
Ридала з горя наша ненька:
Вночі забрали тата в нас
97
І стали ми «враги народа» -
П’ять сиріт, діточок малих.
Ніде нам не давали входу,
Наїлись горя, лиха – лих…
Найменші – з голоду померли.
Нас трійко вижили, живі.
А хліб наш «Родина» пожерла.
Нас Бог спасав на кропиві,
На лободі і на щириці,
На всім, що вилізло з землі.
Ми пили воду із криниці –
Хоч це, не взяли москалі.
Куди підеш – ворожі діти.
Нема дороги, лише біль.
Як повідрубувані віти.
На хлібнім полі, як кукіль.
Так все життя. Усіх, як воші,
Душила «Родина» чужа:
Натурою податки, гроші –
Під страхом тюрем і «ружжа».
Так ворогами й посивіли,
Батьки зогнили в рудниках.
«Брати» усе в усім посіли,
А нам – кайдани на ногах…
Роти заклеїли, зашили,
Посіяли глибоко страх.
Це в спадщину нам залишили:
Он – світить в кожного в очах!
І всі бояться обізватись,
Щоб не образився наш «брат»,
І щоб не ввічливим не здатись.
Такий сьогодні толерант.
Вітають кожного заброду
І слухають, відкривши рот.
Та, годі вже! Нема народу,
Як втратить мову той народ!
Немає в роті два язики,
Двох не бува державних мов.
Смішні не будьмо і безликі,
Щоб не топтали знов і знов!
98
Хай вчаться жити, як сусіди
І поважати той народ,
Який топтали скрізь, завсіди,
Хай не бещестять хоч свій рот.
І хай зупинять небилиці,
І вже не топчуть цілий світ!
Брехливі, підлі і безлиці
Принесли людям море бід.
- Забрали й нашого, Катрусю.
Спустіло геть тоді село.
Діди старі, жінки, бабусі,
А чоловіків не було…
Сивіли з горя молодиці:
Як рятувати діточок?
Нема ні жита ні пшениці –
Шукали й поміж подушок.
Забрали все. Мов подуріли,
Бо заглядали навіть в піч.
Боялись, пікнути не сміли.
Страшний, голодний був той рік.
І їм, рідненьким, теж не з медом,
Голодним, босим в Сибірях,
Під голим і морозним небо
Тріумф: \"Не відступай ні вліво, ні вправо,щоб тобі було дбре...\", але, нажаль, більше подобаються бурі, шторми, урагани - таке вже ми створіння. Що робити? Покликати Ісуса в своє серце бути нашим Господом і Спасителем тут на землі і в вічності. В темені ночі - світильник надійний і опора надійна.