Іванюк Ірина: це спілкування - вічне прагнення до справжнього, істинного, того, що існує поза часом... А ще, це спілкування є джерелом мудрих і красивих рядків... Як і в цьому вірші
Іванюк Ірина: Тяжкий твір, як і рай, безлистий, темний... Важко знайти слова, щоб коментувати, адже глибокий біль відчувається в кожному слові... Дай Боже, щоб соняшники перемогли цю холодну пору і рай став знову справжнім!
Іванюк Ірина: Не марно! А сильно і життєствердно! І є якийсь таємничий парадокс у Вашій творчій манері. Чим більше образів сумовитих, огорнутих пеленою роздумів про марноту і трагічність земного, тим більше прагнення знайти шлях до світла, тим більше розуміння цінності духовних пріорітетів і непереборна віра та прагнення ним слідувати! Ви не закликаєте, ваші твори між рядками самі закликають до цього.
22.02.2023 - 11:21
Дякую за такий відгук! Радий, що мої твори Вам подобаються, дякую, що не забуваєте!
Іванюк Ірина: Герой викликає симпатію і повагу. Він керується у вчинках духовними істинами, тому йому важче, ніж більшості. Але, якщо він йде шляхом свого покликання, то це саме те, що сповнює життя сенсом і справжнім щастям, тому йому ніколи не буде самотньо. Якщо є жива віра, спілкування з Творцем, така людина вміє знаходити натхнення, скидати з серця втому!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
це спілкування - вічне прагнення до справжнього, істинного, того, що існує поза часом... А ще, це спілкування є джерелом мудрих і красивих рядків... Як і в цьому вірші
Дякую