Іванюк Ірина: Роздуми про справжнє. Іноді не знаєш, можливо, як ставитися до людини, біля якої відчуваєш особливе піднесення, радість, повноту життя і власну значимість. Бо маєш відповідальність перед іншими. І тоді просто відмовляєшся від можливості спілкування. Але війна оголила справжню суть життя, і вона така, що близькі душі за крок до абсолютної втрати, думають, мріють і живуть думками про тих, хто для них став променем світла серед труднощів та випробувань Це і є справжній показник того, наскільки треба цінувати тих, до кого лине серце.
Іванюк Ірина: NikiTa, дякую Вам, що читаєте! Дякую, що відчуваєте! Чесно кажучи, я не додивилась, що зафіксувався жанр Історичної лірики. Вчора чомусь на сайті вірш реєструвався не так, як завжди, все позміщувалось, фото, текст, я змушена була швидко все направляти і зовсім не подивилась на жанр. Але дякуючи вам, я зараз також бачу у вірші символічні образи, які відтворюють атмосферу напруги, стихії, яка зранює...Та писала я, намагаючись відтворити внутрішню суть стосунків між серцями, які не можуть існувати одне без одного, хоча й часто не можуть уникнути непорозумінь та завдають одне одному болю. Дякую, що не пройшли повз!
Іванюк Ірина: Одвічна тема єднає почуття, роздуми і віру. Гарно написано. Зміна ритму поезії передає зміну настрою,точніше, боротьбу думок теплих, осінніх проти зневірливо-холодних, підкреслює справжність почуттів
Іванюк Ірина: здається, лише читання Ліричним Героєм зоряної книги, повертає читача, який опинився в поміжчассі в сьогодення. Послання, закодовані в старих цитатах відчуваєш кожним нервом, кожною клітиною. Ти не бачиш їхнього змісту, але, на скелях, на березі океану, під листям на лісовій стежині знаходиш їхнє значення.
02.12.2023 - 11:54
Дякую за такий відгук! Радісно, коли хтось розуміє мої твори, особливо в нинішні сумні часи......
Іванюк Ірина: це спілкування - вічне прагнення до справжнього, істинного, того, що існує поза часом... А ще, це спілкування є джерелом мудрих і красивих рядків... Як і в цьому вірші