Andrew Pushcha: Нагадало, хоч і з іншої причини, багато чого у світі йде за спіраллю.
Яка нестерпна рідна чужина,
цей погар раю, храм, зазналий скверни!
Ти повернувся, але край – не верне:
йому за трумну пітьма кам’яна.
Як тяжко нагодитись і піти,
тамуючи скупу сльозу образи,
радійте, лицеміри й богомази,
що рідний край – то царство німоти.
(В. Стус)
Andrew Pushcha: Можливо літопис-таки оригінальний, просто дещо модифікований під політичні реалії, коли текст вирішили опублікувати, а оригіналу випало сгоріти. Упс. Мене школа ще Велесовій книзі намагалась вчити. Хоч зараз люди доросли до того, що можна себе поважати і без побрехеньок про першість, ісконність і вєлічіє (можливо й про придуману за радянської влади "Київську русь" з кожного рупора колись перестане лунати). Дякую за увагу.
Андрей Пущин: Как относительно осилил буквально через слёзы и фэйспалмы "Г. Шенгели. Техника стиха. 1960 г." с достойным научным описанием чудес расстановки ударений и подсчета количества стоп, установки цезуры и прочее (о нежелательности рифмования глаголов Георгий правда забыл написать), такую схему регулярно рисую и считаю не лишним приводить её для читателей, особенно тех, которые такие чудеса ещё не открыли и балуются в свободной форме. Всё-таки разница между тем же Шевченко и Сосюрой из-за одной только техники огромная. А в украинском, раз "Український правопис 2019" содержит уже куда более внятные по сравнению с предыдущими когда правила, когда только рекомендации, ещё и стараюсь проверять чередование "і, й, та", "у, в", "із, з, зі", невнимательность к которым может вполне серьёзно подпортить эту самую схему. Так что рисуйте схему, без неё можно сильно промахнуться, а потом обижаться только на себя пытаясь хоть как-то спасти написанное.
Спасибо за внимание!
Андрей Пущин: Цікава та якась знайома історія... Можна б було й промаркувати в назві, що це за твором одного пше\'ельфа відомого.
«— Ельфи все вміють перевдягти у гарні слова, — буркнув він сонно, водячи губами по її плечі. — Це зовсім не легенда, Йен. Це красивий опис паскудного явища, яким є Дикий Гін, прокляття деяких місць. Нез’ясоване колективне безумство, що примушує людей доєднуватися до примарного почту, що летить по небі. Я те бачив, і справді, часто стається воно зимою. Давали мені чималі гроші, аби я поклав край тому явищу, але я не взявся. На Дикий Гін способу немає...
— Відьмак, — прошепотіла вона, цілуючи його у щоку. — Ані на гріш романтизму в тобі» (Анджей Сапковський, «Крихта льоду»).
От тепер і шукай чи є у вас для мене добавки, а то «Кігтів й пазурів» в мене ще не має і серіал тепер ніби лише в 2022 буде. А багатій-пшельф тепер точно нічого нового не напише.
Андрей Пущин: Класно, а \"Шукаю вірші між рядками прози\" одразу нагадало визначення жанру на російській вікі \"прозаическая поэма\" відносно \"Мёртвые души\" через оцю обкладинку
Андрей Пущин: \"Він - артист, йому - ґрати натомість\" нагадало: Шахтарська дитина, палкий піонер.
Чому ж мені руки за спину тепер?..\"
дуже раджу – «В Донецьку», 1977 – Микола Руденко, Луганщина, орден Червоної Зірки, Вітчизняної війни 1 ступеня, засновник Української Гельсінської Групи, політв\'язень, Герой України)
або так
Моя Свобода, 1977 – Іван Світличний (Луганщина, політв\'язень)
Свободу за любов мою
Хоч і накласти головою,
А бути все ж самим собою, —
Не проміняю на твою,
Ліврейську, жебрану, ледачу,
Вертку, заляпану, як здачу,
Свободу хама й холуя.
Несу свободу в суд, за грати,
Мою від мене не забрати —
І здохну, а вона — моя.
Андрей Пущин: Від початку до кінця витримана найвища напруга. Перехідних місць взагалі немає.
До того ж випадково прочитав:
\"Я без тебе, мій світе, мій янголе-демоне, буду?!\" замість \"як без тебе\", тобто не \"як бути без тебе?\", а \"чи взагалі без тебе бути - можливо?\". Так навіть сильніше вийшло, як на мене Неуважність - ще та знахідка.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Цікаво, що вийшло насправді і не вульгарно, але й небезпечно одночасно.