Леся Kürbis: анекдот є на цю тему про чоловіка, який хотів дружину попросити \"кохана, передай мені сіль\", а вийшло чомусь \"я тебе ненавиджу, шмаро, життя мені зіпсувала, коли ж ти здохнеш\", і він тепер сидить і думає: як то в нього таке вирвалося ненароком?
аналогія дещо гіперболізована, звичайно ж, але актуальності од того не втрачає.
Леся Kürbis: У Вас дуже струнка й послідовна манера письма, я аж замилувалася. Текст лине потоком, ніде не спіткаючись і не затинаючись. На перший погляд усе зовсім просто, але відчуваються хист і вміння.
хмари на шпалерах: Ви знаєте, коли Ви перекладали My sisters were lost at sea, я теж подумала, що Ваш переклад виглядає багатшим за мій. Цілком може бути таке, що ми додаємо щось від себе кожного разу, коли перекладаємо
Я жодного разу ще не мала такого цікавого творчого альянсу. Вам дякую.
хмари на шпалерах: Мені дуже сподобалося!
Одне зауваження: в рядках про пінгвіна двічі повторюється слово "жирний". Пропоную одне з них замінити на "тлустий", щоб не було повторень
хмари на шпалерах: Мені сподобалося, але в другій і третій строфі вибивається ритм, а в Лєрмонтова він фіксований. Я дозволю собі трошки втрутитись у Вашу працю, якщо Ви не проти. Я думаю, я зробила б так:
Почав раніше й скінчу рано,
Не звершить много розум мій;
В душі, як в товщі океану -
Вантаж нездійснених надій.
Хто може, океан похмурий,
Твої здобуть секрети? Хто
Юрбі мої розкаже думи?
Я – чи Господь – або ніхто!
Ще цікаво, що у Вашому перекладі йдеться саме про \"руську\", а не \"російську\" душу. Я не знаю, яких поглядів додержувався Лєрмонтов, але в наш час ці слова мають зовсім різне значення, і мені особисто дуже сподобався саме Ваш вибір.
хмари на шпалерах: У Вас вийшло передати цим віршем власний настрій. Мне здається, у Блока скоріше було про безвихідь, круговорот безглуздих, одноманітних днів. А у Вас - радше про тривогу: небезпека, жертовник, вівтар. Цікаво.
хмари на шпалерах: Щось мені усе життя щастить на пародистів. Один тут якось навіть аккаунт навмисне створив, аби бомбардувати мене величчю свого генія прямо в каментах сприйматиму як знак того, що мої твори чогось варті - ач яку в людях творчу жилу розворохоблюють. У вашому вірші, до речі, так цікаво рустикальне з урбаністичним уживається: корови надворі - і сусіди зверху... Зазвичай буває тільки щось одне, я Вам як сільська дитина кажу. Чи сусіди - то щурі на горищі? Чи то така постмодерна естетика?
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
