Мирослав Вересюк: 311-й день повномасштабного вторгнення, а війна триває вже девятий рік. Зруйновано пів України і десятки тисяч могил... Все бачимо і прощення не буде!
Мирослав Вересюк: Ваші побоювання недаремні! Не тільки стріляють, але і \"новачком\" можуть розжитися... Мафія буде боротися за владу не гребуючи нічим
Мирослав Вересюк: Величезна ціна за перемогу! Та мусимо перемогти! Це питання існування України! І не маємо права забути ні полеглих, ні кацапські злочини! Ніколи!!!!
Мирослав Вересюк: Ви праві, друже! Стара істина та і життя старе як світ. І всього у ньому вже було, та кожен з нас його проживає по-своєму... Та ще при цьому знаходить свої слова, щоб викласти свої переживання, почуття, роздуми і мрії...
Мирослав Вересюк: Виходить, що ми з того дитинства, яке за гаджети мало санки, м\'яч, ковзани. лижі... Сьогодні не можна від гаджетів вигнати погуляти, а нас не можна було загнати додому.
Мирослав Вересюк: Можна мати поетичне сприйняття світу. Себе можна називати поетом хоч кожен день! Але ПОЕТ, це звання, яке присвоюють люди. Не самі літератори, якісь конкурсні комісії, урядовці... Визнання роблять читачі і їх бажання читати та придбати твори автора.
Мирослав Вересюк: Поетів якраз і не багато... А за Фейсбук помиляєтесь. Спільнота нічим не зобов\'язана один одному і за вподобайку не очікує такої ж у відповідь. Якщо зачепило - поставлять, якщо ні - то ні. І це ніяк не може бути подякою, чи знаком уваги. Читачі там анонімні і їм байдуже особа, яка виклала допис. Реакція лише на зміст..., вона є, або немає. А за лічильник.... промовчу.
Мирослав Вересюк: Розміщення на цьому сайті дає можливість отримати авторське свідоцтво на вірш, що убезпечує від плагіату. А це вже траплялося і не раз. А якщо глянути на лічильник прочитань віршів, то учасників цього сайту в мене не густо - рідко більше десятка, але відвідувачів - сотні, тисячі... Тож поезія, якщо вона справжня, знайде свого читача. А для спілкування є й інші ресурси. Я громадянську лірику розміщую на Фейсбуці. а там вже таке спілкування..., що а я яй! Це коли тОркнуло, а коли не торкнУло, то ні відгукі, ні вподобайки
Мирослав Вересюк: Зрозумів! Я теж так робив, та на сьогодні, зрозумівши \"підлабузницький\" характер стосунків на сайті, вже давно перестав. Тут діє правило - хвалебності, робиш це ти - похвалять тебе. Додаси у вибране - додадуть тебе. Критика не вітається зовсім! Тому я перестав писати коменти, але відповідаю на них. А в обране не додаю нічого! Натомість копіюю в окрему папку в \"Моїх документах\". У Вас все попереду! Тож прийняти ці правила сайту чи ні - кожен вирішує сам....
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
311-й день повномасштабного вторгнення, а війна триває вже девятий рік. Зруйновано пів України і десятки тисяч могил... Все бачимо і прощення не буде!
Величезна ціна за перемогу! Та мусимо перемогти! Це питання існування України! І не маємо права забути ні полеглих, ні кацапські злочини! Ніколи!!!!
