посполитий: Ех, \"Ліно Василівно\", мій діаманте,
Нехай там блищать собі скельця та стрази,
Нехай надимаються щоки в атлантів...
усе це минуще, можливо, й не зразу.
Себе я ніколи не марив поетом,
Звичайна людина, і грішна й вмируща...
Посмажте ж звичайному з кров\'ю котлеток,
Вкладіть, як в поезію, серце і душу
посполитий: Звичайно знаю - в купі гною ноги можна зігріти Тобі бабуся так казала. Дякую!
До речі, діамант - це вуглець, а вуглець - основна склаова усіх органічних сполук, гною - в тому числі.
посполитий: Немає ні Добра, ні Зла - казав уже давно.Лише наше ставлення до чогось робить його світлим чи темним. Чому всі вирішили, що Бог - це добро, а диявол - зло? А, може, й немає ніякого диявола, а Бог є? Я до чого це? Не буває думок без емоційних - бреше той, хто каже протилежне, не буває емоцій бездумних - теж брешуть, коли так стверджують. Ніхто не знає, хто правий, а хто - ні. Беручись оцінювати чужі вчинки, беруть на себе роль верховного судді, бога) А критерії оцінювання?Себе безгрішних та праведних за еталон приймають?)Я, мовляв, діамант, всі інші - купа гною) Я - істина, всі, хто не такий - покидьки. Прокруст теж мав свій еталон, рубаючи ноги та голови іншим.
Ні на боці Стратега, ні на боці Маніпулятора я. І розум і емоції можуть вкласти в руки сокиру та дати наказ рукам розкраяти чужу голову. Поганим стратегом, значить, був Стратег, як дозволив зманіпулювати собою(пробачте за тавтологію). Не думаю, що Маніпулятор виграє з того, що вкладе в руки Стратега сокиру. Ай...Цілий день можна про це розмірковувати)Сподіваюсь, розумієте, що розкраяні голови і т.д - лише образи)))
Все просто і...складно, водночас. Не знає істини ніхто.
А сумнів - сумнів, він доречний завжди. Лише відверті дурні ніколи й ні в чому не сумніваються)
Виачте. що всього тут в купу понамішував)
Не виспався, певне)
посполитий: Гарна поезія, гарні образи, гарні і зрозумілі... Тому, хто хоче зрозуміти.Мене назва вразила - в саме серце Справді, така...Навіть слова не доберу...Не влучна, а...Зачепило, коротше. Дякую Вам за твір і приємні враження від прочитання.
Я тут випадково коменти підглянув... Вагання дає нам лише два варіанти відповіді - так або ні. Думка... А хібаж вагання бездумним буває? Швидше - це змагання між розумом та серцем. І невідомо, хто з них правий. Розум теж помиляється.
посполитий: З чого почати відповідь? Бо коментар розлогий і відбутись скупеньким \"Дякую\" не хочеться.
Стосовно скоротити - можу погодитись. Та фраза про \"карі очі\" і далі по тексту щось мені вона якось муляла, але... Написав, як написав. Якби до друку готував. то і скорочував би і правив б. а так... Сенсу вже не бачу.
Гарно ви підмітили - талант КОХАТИ... в ЖИТТІ. Може, й потрібний він комусь, але... Мілких і дірявих кишень ніхто, певне, не хоче. І можливе і неможливе саме таким робимо ми, придумуючи різні \"життєві обставини\", \"труднощі\", тощо... Я не претендую на істину, так, думку висловив.
посполитий: Банально... Автор, певне, банальний... Чи не автор? Чи непевно? Дякую, що прокоментувала. Сподіваюсь, що оцінка - не така собі поблажливість.
Прозу тут чомусь не люблять. Більш до вподоби словесні викрутаси, гарні рими, любовна лірика, що \"вичавлює сльозу\" ( з мене теж інколи ) Коментатори, зазвичай упереджені і... стереотипні - коментують, зазвичай не твори, а авторів - Усі-пусі, мі-мі-мі...) Зрештою - це їх право.
А в паперовому форматі поезія - річ нечитабельна. Видавці за це не беруться, хіба, лише коштом автора. Прикро чомусь. але банально - цей світ і це життя базується на грошах.
\"Гибнут люди за метал, Сатана там правит бал...\" А казали - Бог...
посполитий: Папір - річ нетривка) Горить, у воді розмокає. Моя голова - надійніше))) Маю тут і незакінчені твори, але не завершив не тому, що розпалися. Щось - через лінощі, щось - через новий погляд)
посполитий: Відчулося певне розчарування у Вашому коментарі. Тож дозволю собі дещо пояснити. Так, описовістю грішу) Любю іноді \"посмакувати\") Кажуть - непогано виходить) Щодо \"пожеланий трудящихся\"... Можливо, зважаючи на коментарі до попередніх розділів, воно так і видається, але повірте - \"скелет\" останніх трьох розділів був \"накиданий\" ще задовго до того, як була написана половина твору. Чи це класичний \"хепі енд\"? Не думаю, не вважаю так, через те й немає розгорнутого опису подальшої долі героя. А Баба не допомагала йому...(читайте епіграф). Не властиво Бабі допомагати комусь чи навпаки - вбивати когось. Ай... Не хочу замість коментаря написати ще один розділ Зрештою, мої пояснення позбавлять читача самому трактувати події на власний розсуд. Дякую Вам, Вікторіє за терплячість і... уважне прочитання.
посполитий: коли замість коментів розміщують смайлики, то, певне, автор не вартий слів))) Дякую за поблажливу усмішку. Я її прочитав так - блаженний, що зробиш?
І...я, здається, розумію, чому для мене слів забракло)))
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
