Koheiri: Вірш читається важко, якщо чесно, проте відірватись всеодно не вийшло - заділи своїми словами за живе. Ви дивитесь в корінь проблеми, цілком з Вами згодна! Я працюю в сфері культури і теж давно б*ю на сполох! Глобалізація та інші суспільно-політичні процеси стерли з обличчя нашої нації нашу багатовікову культуру, тільки подекуди є острівки духовної спадщини. Дуже страшно уявити що буде далі.
Koheiri: Гідно і достойно, не соромно перед іншими славними авторами України рівня Шевченка, Українки. (Замахнулась на святе, але слова і їх порядок під Вашим "пером" сформувались у дещо правильне)
Koheiri: З дитинства подув приємний вітерок)
Час зводить і розводить людей;
чи то роки були такі (молодість прекрасна і багато людей за нею ностальгують), чи гарних спільних спогадів з тією людиною трохи є, всеодно як гарно що це було)
Koheiri: Дуже цікаво написано, обидва варіанти сподобались, таке враження, що це слова якоїсь відомої пісні, настільки все чудово)
Я декілька раз перечитала))
Koheiri: Хорошого результату не завжди можна досягти з першої спроби. Так і щасливе кохання можна знайти пройшовши через вогонь тисячі невдалих спроб, думаю якось так)
Koheiri: Не знаю, все було давно. Навіть спогади поволі стираються. Просто кожному поету, напевно, потрібно мати ту свою рану, яка змушує іноді страждати і писати)
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
<br />
<br />
Чудовий вірш))))</td></tr><tr><td bgcolor=#FFFFFF align=center valign=top>16.01.2012 - 20:01</td><td bgcolor=#FFFFFF><img border=0 align=middle src=img/answ.gif width=19 height=21> <span class=answ>Дякую <img src=){kind=link}