Ніколя Петрович: Так, впливає, тільки по-своєму) Різні температири, різні швидкості, різні навантаження душі і тіла різним... Ось і натхнення проскакує своєрідне, від спеки, теж не вперше, доречі. А вірш варто опублікувати, навіть, коли спека минула, може виникнуть певні контрасти, якісь порівняння і згадки при прочитанні)
Ніколя Петрович: Емм, я думав відповідь буде :"Забирайте обидва"... Ви підняли мені настрій перед роботою) На Вас ображатись, на чи не єдину людину, яка мене тут багато чому вчить (в хорошому для мене сенсі, хоча деякі "фірмові" помилки й досі шкварю) ненав'язливими порадами. Я Вам адекватно дякую, от ображатись було б неадекватно
Ніколя Петрович: Знаєте, може й хотілося б чогось світлішого,але насильно милим не будеш, пишеться те, що пишеться саме по собі, а коли через силу — то це вже не чесно. Не сказав би, що я є весь такий песиміст, швидше реаліст в деяких поглядах (власних авжеж))
Ніколя Петрович: Вкотре відчуваємо та пропускаємо через себе, нагадування, заради чого живемо, але вони ніколи не будуть зайвими, їх забагато не буває, тому що не \"просто\", а \"заради\"...
Ніколя Петрович: А "неологізм" нехай залишається, бо міцно приклеївся як до рими, так і до "релігії" контексту хча... може просто "ведмежих", з невеличким втручанням в розмір... Я в розгубленості... Що скажете, з яких "зол" вибирати??
Ніколя Петрович: Так, нехай то зійде за примхи автора, чув, є така поправка в тому законі. Отож використаю для відмазки хоча, й підказками все ж не побрезгую, за що і дякую