Алеха: Їй не слід доріг пробивати,
Вона те вже зробила сама.
Наша мова, мов рідна мати,
В ній любов крізь століття луна!
Наше слово, як істина в світі,
Буде жити, бо в тім її суть,
Тільки б діти, вкраїнські діти,
Не посміли б її забуть!
Алеха: Це точно, - щедро полита українська земля свіжою кров\'ю, зрошена потом, стоптана чужими завойовницькими ногами. Натерпілася Україна за свою історію. І народ... І прапор... І хтозна, коли скінчаться муки?!
Сподобався вірш, дякую!
З теплом
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
