А.Б.В.Гість: ПІСЛЯ СВЯТ В КРАЇНІ ЖАХІВ
.
Ще по задворках, смітниках
Ялинки зрубані лежали,
Щоб потім за коротку мить
В жертовному вогні розстатись з жалем.
Вже «валентинчики» з’явились в смітниках,
Як нерозділене кохання....
Як напоказ відпрепаровані серця
В порожних душах для наївного зідхання.
І вже нова затія для юрби –
Зірвати якнайбільше квітів,
Щоб у шаленім забутті
Згадати «ніжну» половину.
Хто напоумив всіх на це?
Як ви до цього догадались,
Щоб жінку шанувати раз на рік
А потім явно насміхатись!
То шабаш хворих почуттів,
Де праведне змішалося і грішне...
То свято зірваних бажань,
Що вже зів’яли не розквітши.
А.Б.В.Гість: ВІЧНЕ ДИТИНСТВО
Людина має незбагненний дар,
Вінець буття – відкритий розум.
Нелегко зберегти його
У світі, де панує морок!
Мільйони схиблених понять,
Порад, інструкцій, забобонів…
І цей бридкий конгломерат
Руйнує пагінці здорові.
Всі щиро нарікають на дітей.
Дивує родичів відвертість і зневага!
Це ж наші копії в житті
Зі схибленим поняттям переваги.
Зухвалі, скривджені самі,
Дітей обманюють жорстоко.
Довірливі, беззахисні уми
Впрягаються в ярмо безглуздя і пороку.
«Все краще – дітям»: гасло глитаїв..
І байка ця міцніє з кожним роком.
Ми так у неї всі вросли,
Що з розумом дитячим йдем до гробу.
Чому всі люблять простаків,
Ласкаво називаючи народом.
Бо мислити їх ворог відучив –
Традиції юрби і нетверезий розум.
Народ потрібен лиш на час,
Коли нові приходять «слуги».
А далі, той самий вертеп
Брехні, традицій і облуди!
«..Так сталося, так Бог хотів…
Мовчи, терпи і не питай дурного!
Ти грішний раб без слова і ваги
В своїй біді не підеш ні до кого.»
Хіба що, сповідь, до «святих»…
Та і до них бар'єр – на тацу…,
Бо, коли мало покладеш,
Тебе заглушать товсті меценати.
(Євреїв 5:12 « Бо з огляду на час ви
вже мали б бути вчителями. Та ви
знову потребуєте, щоб хтось від самого
початку взявся навчати вас азів Божих
священних висловлювань, і ви стали
людьми, котрим потрібне молоко,
а не твердий харч.»
А.Б.В.Гість: Я ПОВЕРНУСЬ (Життя на оновленій землі).
(На вірш «Будет повод,помяните» С. Томарова).
Хто пом’яне, коли життєвий вир
Всіма в шаленім танці кружить.
Не вірмо тим, хто обіцяв,
Що ми когось там не забудем.
Для заспокоєння сумлінь,
Щоб ми героями ставали,
Всім невідомим побудують обеліск.
І квітами живими увінчають.
Не може пам'ять людська вберегти,
Бо наші роки швидко так минають.
Чому нам не сказав ніхто
Про час повернення до Раю?
Тита 1:1,2 « Павло, Божий раб, який
став апостолом Ісуса Христа і має
таку ж віру, як Божі вибранці, а також
точне знання правди, що узгоджується
з побожною відданістю. В основі
такої відданості лежить надія на вічне
життя, обіцяне з давніх часів Богом,
який не може говорити неправду.»
Я Вам щиро вдячна, за такий глибокий і змістовний коментар.Намагаюсь не дратувати, а виховувати, але вони дорослі уже і часом не дуже мене чують. Ще раз щиро дякую.
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
