Ніка Гордон: Я тут в самотності постою,
Про міжсезоння слів нема.
Уже сніги впадуть на груди,
До сліз зажуреній землі,
А я чекати знову буду,
коли вернуться журавлі.
Ніка Гордон: Вибачте, але даний твір не про релігію і патріотизм...
Сьогодні відійшла у вічність дитина з складним діагнозом ДЦП. Мій племінник. Йому було 1,3. Хотілося б закричати на цілий світ, що в щоденному житті ми забуваємо, скільки людей в нашому світі потребують допомоги. Не осуджуймо нікого! Творімо добро!
Ніка Гордон: Дякую, Ніно.
Хотілось вилити наболіле... Що в сучасному світі в гонитві за матеріальним, забуваємо про вічне...
Я вам бажаю натхнення та незгасаючої віри в світле майбутнє!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Натхнення вам! Дякую за відгук 
