Інна Рубан-Оленіч: у нас - вішалка , а раніше у старих хатах над полом (дерев\"яне ліжко), висіла жердка ( довга палиця на двох мотузках) там зберігали зимовий і важкий одяг ( одіж або одежу)
Інна Рубан-Оленіч: Я за збереження мови предків... там є \"свої\" слівця та фрази, вимова і своєрідне значення слів. у нас у сільській глибинці все добре збереглося і рос. тут ні до чого
Інна Рубан-Оленіч: а моя думка, що місцева мова підкреслює самобутність, зв\"язок поколінь, культуру краю... не можуть же однаково говорити люди, які живуть за сотні км? В цьому наша унікальність. (а перше порівняння - недоречне, воно ображає тих, хто з цим стикався)