Альона Ус: То хто ж вона - та любов: камінь, що скаче по хвилях, чи нерпа, чи по коліна, чи в пелюшках, гойдається на мушлі, чи інтуїтивне мистецтво, чи цукерка, чи черепашки, чи спогад,чи тінь, чи слід край води?
Поетичний венігрет - не можу оцінити Ваші старання!
Альона Ус: Щиро дякую за коментар. Тканий на ручному верстаті, (я колись спостерігала) там ниточку тягнути треба туди-сюди пальцями заплітати. А сніжинки - це ж і є маленькі витинанки - прикраси полотна. Дивно, що Ви не зрозуміли
Альона Ус: Дякую! Але я завжди не задоволена своїм писанням. Критик в мені каже: от що це за рима: рукою - рікою, так римують дітки у садочку. А ритм... Збігаються тільки перші й останні Склади. Жах.
Та я щиро вдячна, що Вам сподобався вірш. За підбадьорливий
коментар! Натхнення Вам і багато безцінного мистецтва!
КОМЕНТАР ЩОДО ТВОРУ: 
Щиро дякую, Альоночко, за таку похвалу! Радісного Вам настрою і сонячного дня! Дуже Вам рада!