Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 17

Пошук


Перевірка розміру




Костомаров Микола

Прочитаний : 36302


Творчість | Біографія | Критика

СОЛОВЕЙКО

Зелений  сад,  зелений  сад,
Зелена  могила!
Зелений  сад  вдяга  весна,
Могила  забриніла!

Як  грано  слухать,  коли  вніч
Маленький  соловейко
В  квітках  затлямка,  засвистить
Так  приязно,  любенько!

А  тут  вони  ведуть  танок!
Хто  гласи  їх  розлічить?
Хто  передом  із  їх  іде?
Хто  зорі  перелічить?

Той  на  тополі,  ті  в  кущах,
Ті  в  вербах,  ті  в  калині...
Один  біля  могили  сам
Співає  на  ялині.

Щебече  він:  не  то  співець
Віршами  люб'язними
Кохання  й  радість  розділя
З  серцями  приязними.

Затьохка  він  -  не  то  біди
Оплакує  людськії;
Жаль  ллється  в  серце,  як  в  квітки
Крапельки  дощовії.

От  застогнав,  і  от  замовк...
Терликнув  -  вп'ять  залився...
Не  то  співець  в  останній  раз
Із  миром  розпростився!

І  в  небо  думкою  влетів,
Між  зорями  співає,
А  странний  спів  його  людей
Уже  не  порушає.

Співає  пташка,  і  ніхто
Не  взяв  її  в  примітку!
Співа  співець  -  ніхто  йому
З  душі  не  кине  квітку!

Одно  серденько  між  всіма
Глас  птащин  розпізнало;
Одно  серденько  пісня  та
Співцева  розрушала.

І  цілий  день  смутна,  тиха
Самотня  могила,
А  вранці  зомнята  трава,
Де  дівчина  сиділа.

Нові твори