Прочитаний : 151
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ПАВУК
Нечитальникам
Обравши кут і тиху самотину,
Самопосвяті відданий павук
З нутра істоти, у лабетах мук,
Рождає довгу й срібну павутину.
Свого єства тривання без упину
Сотає радо, без жалю й принук,
Допоки мухи зловленої звук
Серед мережі дзненькне до загину.
Та ти, поете, слово золоте
Народжуй пристрасно і ваговито!
Коли карбівну узороч плете
Твоє надхнення, як достигле літо,
Бери приціл, рубай із-за плеча -
Ачей нового зловиш читача.
11 січня 1979 р.
|
|