Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::

logo

UA  |  FR  |  RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека
України
| Поети
Кл. Поезії
| Інші поет.
сайти, канали
| СЛОВНИКИ ПОЕТАМ| Сайти вчителям| ДО ВУС синоніми| Оголошення| Літературні премії| Спілкування| Контакти
Кл. Поезії

 x
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<


e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >
Зараз на сайті - 1
Персональный ЧАТ Gudzyk
Пошук

Перевірка розміру




Асадов Эдуард

Прочитаний : 399


Творчість | Біографія | Критика

МНЕ УЖЕ НЕ ШЕСТНАДЦАТЬ,МАМА!

 Ну  что  ты  не  спишь  и  все  ждешь  упрямо?
         Не  надо.  Тревоги  свои  забудь.
         Мне  ведь  уже  не  шестнадцать,  мама!
         Мне  больше!  И  в  этом,  пожалуй,  суть.

         Я  знаю,  уж  так  повелось  на  свете,
         И  даже  предчувствую  твой  ответ,
         Что  дети  всегда  для  матери  дети,
         Пускай  им  хоть  двадцать,  хоть  тридцать  лет

         И  все  же  с  годами  былые  средства
         Как-то  меняться  уже  должны.
         И  прежний  надзор  и  контроль,  как  в  детстве,
         Уже  обидны  и  не  нужны.

         Ведь  есть  же,  ну,  личное  очень  что-то!
         Когда  ж  заставляют:  скажи  да  скажи!  -
         То  этим  нередко  помимо  охоты
         Тебя  вынуждают  прибегнуть  к  лжи.

         Родная  моя,  не  смотри  устало!
         Любовь  наша  крепче  еще  теперь.
         Ну  разве  ты  плохо  меня  воспитала?
         Верь  мне,  пожалуйста,  очень  верь!

         И  в  страхе  пусть  сердце  твое  не  бьется,
         Ведь  я  по-глупому  не  влюблюсь,
         Не  выйду  навстречу  кому  придется,
         С  дурной  компанией  не  свяжусь.

         И  не  полезу  куда-то  в  яму,
         Коль  повстречаю  в  пути  беду,
         Я  тотчас  приду  за  советом,  мама,
         Сразу  почувствую  и  приду.

         Когда-то  же  надо  ведь  быть  смелее,
         А  если  порой  поступлю  не  так,
         Ну  что  ж,  значит  буду  потом  умнее,
         И  лучше  синяк,  чем  стеклянный  колпак.

         Дай  твои  руки  расцеловать,
         Самые  добрые  в  целом  свете.
         Не  надо,  мама,  меня  ревновать,
         Дети,  они  же  не  вечно  дети!

         И  ты  не  сиди  у  окна  упрямо,
         Готовя  в  душе  за  вопросом  вопрос.
         Мне  ведь  уже  не  шестнадцать,  мама.
         Пойми.  И  взгляни  на  меня  всерьез.

         Прошу  тебя:  выбрось  из  сердца  грусть,
         И  пусть  тревога  тебя  не  точит.
         Не  бойся,  родная.  Я  скоро  вернусь!
         Спи,  мама.  Спи  крепко.  Спокойной  ночи!




Нові твори