Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 25

Пошук


Перевірка розміру




Забіла Віктор

Прочитаний : 26678


Творчість | Біографія | Критика

СОЛОВЕЙ

Не  щебечи,  соловейку,  
Під  вікном  близенько;  
Не  щебечи,  малюсенький,  
На  зорі  раненько.  

Як  затьохкаєш,  як  свиснеш,  
Неначе  заграєш;  
Так  і  б’ється  в  грудях  серце,  
Душу  роздираєш.  

Як  засвищеш  голосніше,  
А  далі  тихенько  —  
Аж  у  душі  похолоне,  
Аж  замре  серденько.  

Зовсім,  трошки  перестанеш,  
Лунь  усюди  піде;  
Ти  в  темну  ніч  веселися,  
І  як  сонце  зійде.  

Твоя  пісня  дуже  гарна,  
Ти  гарно  й  співаєш,  
Ти  щастливий,  спарувався  
І  гніздечко  маєш!  

А  я  бідний,  безталанний,  
Без  пари,  без  хати:  
Не  досталось  мені  в  світі  
Весело  співати.  

Сонце  зійде  —  я  нуджуся,  
І  заходить  —  плачу:  
Котру  люблю  дівчиноньку,  
Тієї  не  бачу.  

Довго  й  чутки  вже  не  маю  
Про  милу  дівчину;  
Цілий  вік  свій  усе  плачусь  
На  лиху  годину.  

Не  щебечи,  соловейку,  
Як  сонце  пригріє!  
Не  щебечи,  малюсенький,  
І  як  вечоріє!  

Ти  лети,  співай  тим  людям,  
Котрі  веселяться;  
Вони  піснею  твоєю  
Будуть  забавляться.  

А  мені  такая  пісня  
Душу  роздирає!  —  
Гірше  б’ється  моє  серце,  
Аж  дух  завмирає.  

Пугач  мені  так  годиться:  
Стогне,  не  співає;  
Нехай  стогне  коло  мене,  
Да  смерть  возвіщає.  

1835-1836  

Джерело:  Бібліотека  Кошового  Писаря.  


Нові твори