Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Павличко Дмитро :: "Коли ми йшли удвох з тобою..."


Павличко Дмитро :: "Коли ми йшли удвох з тобою..."
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 35

Пошук


Перевірка розміру




Павличко Дмитро

Прочитаний : 37796


Павличко Дмитро :: "Коли ми йшли удвох з тобою..."

Творчість | Біографія | Критика

"Коли ми йшли удвох з тобою..."

Коли  ми  йшли  удвох  з  тобою
Вузькою  стежкою  по  полю,
Я  гладив  золоте  колосся,
Як  гладить  милому  волосся
Щаслива,  ніжна  наречена...
 

А  ти  ішла  поперед  мене,
Моя  струнка,  солодка  згубо,—
І  я  помітив,  як  ти  грубо
Топтала  колоски  пшениці,
Що  нахилились  до  землиці.
Немов  траву  безплідну,  дику
Топтала  і  не  чула  крику
Тих  колосочків.  Без  оглядки
Ти  йшла  собі,  а  в  мене  —  згадки
Про  те,  як  на  чужому  полі
Збирав  я  нишком  колосочки
В  поділ  дитячої  сорочки.
О,  я  хотів  тобі  сказати,
Що  те  колоссячко  вусате  —
То  невсипущий  труд  мозільний,
То  молодим  калач  весільний,
То  для  дітей  пахуча  булка,
То  хліб,  що  матінка-гуцулка
З  долівки  вчила  піднімати,
Як  батька  в  руку,  цілувати;
Та  я  змовчав.  Я  йшов  покірно,
Бо  я  любив  тебе  надмірно,
Але  мені  тоді  здалося,
Що  то  не  золоте  колосся,
Що  то  любов  мою  безмежну
Стоптали  так  необережно.

Нові твори