Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 12

Пошук


Перевірка розміру




Симоненко Василь

Прочитаний : 9723


Творчість | Біографія | Критика

ДУМА ПРО ЩАСТЯ

Увійшла  вайлувате  в  сіни,
з  хати  віє  нудьга
й  самота.
У  руках  засміявся  віник  —
спритно  валянки  обміта.
Тупотить
об  долівку  ногами
і  мороз  вибива
з  рукавиць.
З  нею
в  хату  ввірвався  гамір,
ошалілий  сміх  сніговиць.
Мов  воскресли
принишклі  діти  —
тупіт,  лемент,
вищання  й  писк.
Місяць  хоче,
мабуть,  погрітись  —
суне  в  шибку
свій  блідий  диск.
Заглядає,  цікавий,
у  миску:
що  ви  з'їли  таке  смішне,
що  од  вашого
реготу  й  писку
тягне  в  хату
із  неба  мене?
Хлюпа  щастя
дзвінкою  хвилею,
ніби  тут  вікувало  воно  —
не  життя  тобі,  а  ідилія,
як  в  поганих  книжках
чи  в  кіно.
Де  фотографи?
Де  поети?
Нуте,  хлопці,  сюди  скоріш!
Можна  знімок  утнуть
до  газети
і  жахливо  веселий  вірш.
Це  ж  так  показна  ситуація  --
гарна  мати  і  троє  дітей,
це  ж  чудова  яка  ілюстрація
для  підтвердження  наших  ідей.
Застрибають  веселі  цифри
у  грунтовно  важких  статтях,
та  не  встане
з  словесних  вихрів
многотрудне  її  життя.
Ви  мовчанкою  соромливою
постараєтесь  обминуть,
що  в  доярки  цієї
щасливої
руки  й  ноги
вночі  гудуть.
І  чи  прийде
під  ваші  кашкети
блискавицею  думка  дзвінка:
в  космос  крешуть  ота
не  ракети,
але  пружні  цівки  молока.
А  для  неї
це  зовсім  не  диво,
бо  збагнула  давно  таке:
справді,
зараз  вона  щаслива,
тільки  ж  щастя  яке  важке!..
І  тому  ця  Марія
чи  Настя
будить  дзвоном  дійниці  село,
щоб  поменше
важкого  щастя
на  Радянській  землі  було.

Нові твори