Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Рильський Максим :: СЛОВО ПРО РІДНУ МАТІР


Рильський Максим :: СЛОВО ПРО РІДНУ МАТІР
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 43

Пошук


Перевірка розміру




Рильський Максим

Прочитаний : 40369


Рильський Максим :: СЛОВО ПРО РІДНУ МАТІР

Творчість | Біографія | Критика

СЛОВО ПРО РІДНУ МАТІР

Благословен  той  день  і  час,
Коли  прослалась  килимами
Земля,  яку  сходив  Тара
Малими  босими  ногами,
Земля,  яку  скропив  Тарас
Дрібними  росами-сльозами.
 

Благословенна  в  болях  ран
Степів  широчина-бездонна,
Що,  як  зелений  океан,
Тече  круг  білого  Херсона,
Що  свій  дівочий  гнучий  стан
До  дніпрового  тулить  лона.
 

Благословенна  ти  в  віках,
Як  сонце  наше  благовісне,
Як  віщий  білокрилий  птах,
Печаль  і  радість  наша,  пісне,
Що  мужність  будиш  у  серцях,
Коли  над  краєм  хмара  висне.
 

Благословенні  ви,  сліди,
Не  змиті  вічності  дощами,
Мандрівника  Сковороди
З  припорошілими  саквами,
Що  до  цілющої  води
Простує,  занедбавши  храми;
 

Благословен  мечів  ясних
Огонь,  отчизни  охорона,
Іржання  коней  бойових,
Морських  походів  даль  солона,
І  «Енеїди»  владний  сміх,
Полтави  тихої  корона,
 

Гаряча  дума  Кобзаря,
Що  і  в  огні  не  спопеліє,
І  молоток  Каменяра,
І  струни  Лисенка  живії,
І  слави  золота  зоря
Круг  Заньковецької  Марії!
 

І  труд,  і  піт  благословен,
Життя  рясного  виногради,
І  при  дорозі  зелен  клен,
І  світло  мудрої  лампади,
І  майво  збратаних  знамен
Навкруг  Кремлівської  огради.
 

Благословенна  синь  озер,
І  Псло,  і  повів  рути-м'яти,
Народу  геній,  що  не  вмер,
Не  вмре  від  жодної  гармати,
У  гроні  світлому  сестер
Благословенна  наша  мати.
 

Благословенні  ви,  брати,
Що  в  сяйві  дружби  і  свободи
Йдете  до  спільної  мети,
На  ясні  зорі  й  тихі  води,
Благословен  і  славен  ти,
Російський  сміливий  народе!


Хто  може  випити  Дніпро,
Хто  властен  виплескати  море,
Хто  наше  злото-серебро
Плугами  кривди  переоре,
Хто  серця  чистого  добро
Злобою  чорною  поборе?

 
Настане  день,  настане  час  —
І  розіллється  знов  медами.
Земля,  що  освятив  Тарас
Своїми  муками-ділами,
Земля,  що  окрилив  Тарас
Громовозвукими  словами.
 

Хіба  умерти  можна  їй,
В  гарячій  захлинутись  крові,
Коли  на  справедливий  бій
Зовуть  і  дерева  в  діброві,
Коли  живе  вона  в  міцній
Сім  і  великій,  вольній,  новій?
 

Хіба  їй  можна  одцвісти,
Коли  зоря  горить  рожева,        
Коли  шумлять-дзвенять  світи
Від  рику  раненого  лева,  
Лисиці  брешуть  на  щити
І  кличе  див  поверху  древа!
 

Хто  золоту  порве  струну,
Коли  у  гуслях  —  дух  Боянів,
Хто  димний  запах  полину
Роздавить  мороком  туманів,
Хто  чорну  витеше  труну
На  красний  Київ  наш  і  Канів?
 

Ні!  Сили  на  землі  нема
І  сили  на  землі  не  буде,
Щоб  потягти  нас  до  ярма,
Щоб  потоптати  наші  груди,
Бо  Партія  біля  керма        
Стоїть,  радянські,  вільні  люд  и  І
 

Гримить  Дніпро,  шумить  Сула,
Озвались  голосом  Карпати,
І  клич  подільського  села
В  Путивлі,  сивому  чувати.
Чи  совам  зборкати  орла?
Чи  правду  кривді  подолати?
 

О  земле  рідна!  Знаєш  ти
Свій  шлях  у  бурі,  у  негоді!
Встає  народ,  гудуть  мости,
Рокочуть  ріки  ясноводі!..
Лисиці  брешуть  на  щити,
Та  сонце  устає  —  на  Сході!
 

1941  p.

Нові твори