Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Maryla Wolska :: [Niewiadomą odtworzył ...]


Maryla Wolska :: [Niewiadomą odtworzył ...]
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 40
Персональный ЧАТ Alexsokol
Персональный ЧАТ Doktor
Персональный ЧАТ El_Ninho
Персональный ЧАТ Inki
Персональный ЧАТ J. Serg
Персональный ЧАТ Kostyanika
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ Sandra CurlyWurly
Персональный ЧАТ Si Jey
Персональный ЧАТ Veselka
Персональный ЧАТ Алексей Ткаченко
Персональный ЧАТ Алина Гай
Персональный ЧАТ Аллочка
Персональный ЧАТ Андрій Конопко
Персональный ЧАТ Виталий Мамай
Персональный ЧАТ Владимир Свет
Персональный ЧАТ Звична
Персональный ЧАТ Ирина Горбань
Персональный ЧАТ Леся Птаха
Персональный ЧАТ Максим Тарасівський
Персональный ЧАТ Малиновская Марина
Персональный ЧАТ Марічка9
Персональный ЧАТ Микита Баян
Персональный ЧАТ НАДЕЖДА М.
Персональный ЧАТ Натік
Персональный ЧАТ Ник.С.Пичугин
Персональный ЧАТ Оксана Сова
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Просто Тетяночка
Персональный ЧАТ Раїса Гришина
Персональный ЧАТ Рижулька
Персональный ЧАТ Салтан Николай
Персональный ЧАТ Таня Кириленко
Персональный ЧАТ Тоору Ватанабе
Персональный ЧАТ Хлопан Володимир (slon)
Персональный ЧАТ дочка бджоляра

 прихованих - 4 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Maryla Wolska

Прочитаний : 92


Maryla Wolska :: [Niewiadomą odtworzył ...]

Творчість | Біографія | Критика

[Niewiadomą odtworzył ...]

Niewiadomą  odtworzył  panią  mistrz  nieznany.
Z  wieków  głębi,  z  otoka  rzeźbionych  obramień
Twarz  niewieścia  majaczy  w  tle,  jak  drogi  kamień  –  
Umarłego  malarza  sen  o  zapomnianej.
 
Niby  słońca  mierzchnący  blask  na  skroń  jej  sieje
Złotą  barwę  dni  złotych  dawności  patyna  –  
Tej  –  co  sama  dziś  siebie  już  nie  przypomina.
Mgłą  się  perły,  wenecki  aksamit  modrzeje...
 
Nienazwana,  znikniona...  Prochów  jej  atomu
Nie  odpytać  po  grobach,  nie  znanych  nikomu.
Któż  by  szukał  w  pamięci  niesłyszanej  pieśni?
 
Jeno  usta  przyśnionej  na  mistrzowskim  płótnie
Śmieją  się  na  pół  chytrze,  a  na  poły  smutnie  –  
Bo  któż  wie,  czy  ją  kiedy  znali  jej  współcześni?


Нові твори