Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Книгарня | Літературні премії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 40
Персональный ЧАТ Ptiza-ua
Персональный ЧАТ Rutzt
Персональный ЧАТ SAKHO
Персональный ЧАТ Svitlana_Belyakova
Персональный ЧАТ Tychynin Herbert
Персональный ЧАТ Witer
Персональный ЧАТ Алла Демчишина
Персональный ЧАТ Анонімний
Персональный ЧАТ Валентина Володина
Персональный ЧАТ Веруш Далі
Персональный ЧАТ Виктория - Р
Персональный ЧАТ Д
Персональный ЧАТ Доброніченко Катерина
Персональный ЧАТ Круглов Роман
Персональный ЧАТ Лажневський
Персональный ЧАТ Леся Утриско
Персональный ЧАТ Малиновская Марина
Персональный ЧАТ Надія Тополя
Персональный ЧАТ Наташа Марос
Персональный ЧАТ Окрилена
Персональный ЧАТ Олександр Киян
Персональный ЧАТ Ольга Ашто
Персональный ЧАТ Ольга Макарій
Персональный ЧАТ Ольга Ратинська
Персональный ЧАТ Потусторонний
Персональный ЧАТ Просто Лубенка..
Персональный ЧАТ Радченко
Персональный ЧАТ Сіроманка
Персональный ЧАТ Світлая (Світлана Пирогова)
Персональный ЧАТ ТАИСИЯ
Персональный ЧАТ Юлія Макарій
Персональный ЧАТ Юлія Рябенко
Персональный ЧАТ Ярослав К.

 прихованих - 7 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Maryla Wolska

Прочитаний : 117


Творчість | Біографія | Критика

[Niewiadomą odtworzył ...]

Niewiadomą  odtworzył  panią  mistrz  nieznany.
Z  wieków  głębi,  z  otoka  rzeźbionych  obramień
Twarz  niewieścia  majaczy  w  tle,  jak  drogi  kamień  –  
Umarłego  malarza  sen  o  zapomnianej.
 
Niby  słońca  mierzchnący  blask  na  skroń  jej  sieje
Złotą  barwę  dni  złotych  dawności  patyna  –  
Tej  –  co  sama  dziś  siebie  już  nie  przypomina.
Mgłą  się  perły,  wenecki  aksamit  modrzeje...
 
Nienazwana,  znikniona...  Prochów  jej  atomu
Nie  odpytać  po  grobach,  nie  znanych  nikomu.
Któż  by  szukał  w  pamięci  niesłyszanej  pieśni?
 
Jeno  usta  przyśnionej  na  mistrzowskim  płótnie
Śmieją  się  na  pół  chytrze,  a  na  poły  smutnie  –  
Bo  któż  wie,  czy  ją  kiedy  znali  jej  współcześni?


Нові твори