Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 3

Пошук


Перевірка розміру




Третьяков Роберт

Прочитаний : 271


Творчість | Біографія | Критика

"Похадження людини..."

Походження  людини  -  
від  птахів.  
І  справа  тут  не  в  снах,  в  яких  літаю...  
В  людини  також  осінь  і  весна  є...  
Тепер  я  майже  безсумівно  знаю:  
Походження  людини  -  від  птахів.  
Хоч  справа  тут,  звичайно,  не  в  погоді  
(а  то  іще  і  не  злетиш  дивись),  
Є  щось  одвічне  в  цьому  родоводі,  
Як  в  мрії,  як  у  прагненні  увись.  
Якого  й  справді  щастя  не  зазнав  би  
Безкрилий,  безполітний  чоловік!  
Хоч  я  не  сжильний  ображати  мавпи.  
Хоч  це  її  (як  дехто  каже)  рік.  
У  неї,  може,  й  гадки  -  що  про  чрево,  -  
Прожити  по  можливості  без  бід.  
Хоч  в  мавпи,  котра  з  дерева  -  на  дерево,  
Є  також  своя  думка  про  політ.  
Походження  людини  -  від  птахів.  
І  справа  -  не  в  любові  лебединій,  
Хоч  як  ще  треба  вдячним  буть  людині  
Пожодженню  своєму  від  птахів.  
...Чого  летять  у  вирій  журавлі?  
Летять  журливо.  
Як  зів’яле  листя.  
Не  заздрю  тим,  що  не  находять  місця  
У  ріднім  домі.  
На  своїй  землі.  
Тоді  скипа  в  мені  орлиний  гнів.  
Я  можу  зрозуміть  одну  лиш  втому...  
Походження  людини  -  від  птахів,  
Що  зранені  вертаються  додому.  
Вертаються  з  опалених  купин.  
Вертаються  із  піднебесь  захмарних.  
Вертаються,  прорілі,  як  Купрін,  
Вертаються,  щасливі,  як  Гагарін.  
Птахи,  птахи...  
Не  буду  вас  займати.  
Я  просто  бачив  якось  край  села,  
Як  мужня,  але  сполотніла  мати  
Із  стріхи  гірко  колесо  зняла.  


Нові твори