Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 4

Пошук


Перевірка розміру




Третьяков Роберт

Прочитаний : 317


Творчість | Біографія | Критика

ТРИ КРАПКИ

Є  штрих,  без  якого  немає  картини...  
Я  міг  би  так  само  сказать  про  людину,  
Про  ту,  що  зосталася  там,  під  Москвою,  
Такою  далекою  та  близькою.  

Про  те...  
Ні,  не  можу  дівчину  я  зрадить!  
А  може  -  неправда?  
А  може  -  боюся?  

Боюся,  як  ті,  що  на  людях  бояться  
Розпусти  у  чистих  картинах  фламандців;  
Боюся,  як  ті,  що  Венеру  Мілоську  
Хотять  одягти  у  сорочку  з  віскози;  
Боюся  звичайного,  людського  штриху,  
Як  ті,  що  про  підлість  шепочуться  тихо,  
Рахуючи  нишком  не  ратні  дороги,  
А  в  теплому  ліжку  легкі  перемоги...  

А  сталося  так:  
Тільки  ніч  -  перед  боєм,  
І  ми  цілу  ніч  -  наодинці  з  тобою.  
Як  зла  чарівниця,  що  в  лагідність  грає,  
Звела  нас  війна  на  передньому  краї.  

Між  нами  про  завтрашній  бій  -  ані  слова,  
І  тільки  очей  переривчаста  мова,  
І  тільки  цигарки  знервований  затяг,  
І  тільки  природи  розпачливий  натяк  
На  те,  найгріховніше  і  найсвятіше...  

А  раптом  уже  не  побачимось  більше?  
А  раптом?..  
Ми  ж  разом  ходили  до  школи!..  
А  раптом  
не  будемо  разом  ніколи?..  

О  серця  мого  калатання  зрадливе!  
Раніше,  такий  соромливий  на  диво,  
Тебе  не  наважився  б  жодного  разу  
І  подумки  я  поцілунком  образить.  
А  ти  мене  просто,  без  слів  зрозуміла...  
І  щось  ув  очах  твоїх  більше  світило,  
Ніж  просто  любов  і  ніж  ласка  жіноча,  -  
Життя  дарували  твої  мені  очі!  
Життя!  -  хай  не  вічне,  а  тільки  до  ранку,  
І  захист  любові  -  як  щит  спартанки:  
Коли  пощастить  повернутись  додому,  
То  тільки  із  ним  або  тільки  -  
на  ньому...  

І  я  повернувся...  
Пробач  мені,  мила,  
Пробач,  що  сказати  про  тебе  боюся.  
Боюся  того,  що,  вважають  окремі,  
Крапками  лиш  можна  сказати  в  поемі.  
Я  б  міг  написать,  
як  зайшли  ми  в  палатку  
В  далеку  ту  ніч  -  
і  поставить  три  крапки...  
Три  крапки,  що  засобом  є  ідеальним  
Святу  чистоту  обертати  в  брутальне.  
Я  міг  би  описувать  знову  і  знову  
Усе,  що  було  перед  тим  і  потому,  
Про  горе  війни...  
Але  в  цьому  випадку  

Я  можу  сміливо  поставить  три  крапки  -  
Три  крапки,  що  всім  означають  відоме:  
Велику  любов,  
І  велику  утому,  
І  подвиги  ратні,  
І  сльози  перонні,  
І  бланки  стандартні  
Листків  похоронних...  
Та  штрих  є.  
Без  нього  неповна  картина.  
Я  міг  бі  так  само  сказать  про  людину,  
Про  ту,  що  зосталася  там,  під  Москвою,  
Такою  далекою,  але  близькою!  
«Війна  усе  спише»,  -  казали  про  тебе.  
А  це  -  освятить  а  не  списувать  треба!  


Нові твори