Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 41
Персональный ЧАТ Alex Kotsar
Персональный ЧАТ Artur gladysh
Персональный ЧАТ Blackberry_poems
Персональный ЧАТ Lost Hope
Персональный ЧАТ Melasskayak
Персональный ЧАТ Nikolay Voronov
Персональный ЧАТ Redivivus et ultor
Персональный ЧАТ TinaPohor
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ Vin Libert
Персональный ЧАТ А.Круп
Персональный ЧАТ Александр Шхалахов
Персональный ЧАТ Амадей
Персональный ЧАТ Анатольевич
Персональный ЧАТ Анно Доміні
Персональный ЧАТ Аркадьевич
Персональный ЧАТ Бабич
Персональный ЧАТ Володимир Мілянчук
Персональный ЧАТ Георгий Данко
Персональный ЧАТ Денис Коріюк
Персональный ЧАТ Евгений ВЕРМУТ
Персональный ЧАТ Еволюція Сайту Поезії
Персональный ЧАТ Едельвейс137
Персональный ЧАТ Елена Фольтерн
Персональный ЧАТ Катерина Собова
Персональный ЧАТ Квітка))
Персональный ЧАТ Кириван
Персональный ЧАТ Кирилл Падухевич
Персональный ЧАТ Красуля
Персональный ЧАТ Лія Лембергська
Персональный ЧАТ Марк Думич
Персональный ЧАТ Мартинюк Надвірнянський
Персональный ЧАТ Ніна Незламна
Персональный ЧАТ Олександр Шевченко
Персональный ЧАТ Оленка Джигун
Персональный ЧАТ Ольга Ратинська
Персональный ЧАТ Світлая (Світлана Пирогова)
Персональный ЧАТ Светлана Борщ
Персональный ЧАТ Твоя Сніжинка
Персональный ЧАТ Ю-Ра
Персональный ЧАТ Яся Сингаєвська

Пошук


Перевірка розміру




Третьяков Роберт

Прочитаний : 317


Творчість | Біографія | Критика

ТРИ КРАПКИ

Є  штрих,  без  якого  немає  картини...  
Я  міг  би  так  само  сказать  про  людину,  
Про  ту,  що  зосталася  там,  під  Москвою,  
Такою  далекою  та  близькою.  

Про  те...  
Ні,  не  можу  дівчину  я  зрадить!  
А  може  -  неправда?  
А  може  -  боюся?  

Боюся,  як  ті,  що  на  людях  бояться  
Розпусти  у  чистих  картинах  фламандців;  
Боюся,  як  ті,  що  Венеру  Мілоську  
Хотять  одягти  у  сорочку  з  віскози;  
Боюся  звичайного,  людського  штриху,  
Як  ті,  що  про  підлість  шепочуться  тихо,  
Рахуючи  нишком  не  ратні  дороги,  
А  в  теплому  ліжку  легкі  перемоги...  

А  сталося  так:  
Тільки  ніч  -  перед  боєм,  
І  ми  цілу  ніч  -  наодинці  з  тобою.  
Як  зла  чарівниця,  що  в  лагідність  грає,  
Звела  нас  війна  на  передньому  краї.  

Між  нами  про  завтрашній  бій  -  ані  слова,  
І  тільки  очей  переривчаста  мова,  
І  тільки  цигарки  знервований  затяг,  
І  тільки  природи  розпачливий  натяк  
На  те,  найгріховніше  і  найсвятіше...  

А  раптом  уже  не  побачимось  більше?  
А  раптом?..  
Ми  ж  разом  ходили  до  школи!..  
А  раптом  
не  будемо  разом  ніколи?..  

О  серця  мого  калатання  зрадливе!  
Раніше,  такий  соромливий  на  диво,  
Тебе  не  наважився  б  жодного  разу  
І  подумки  я  поцілунком  образить.  
А  ти  мене  просто,  без  слів  зрозуміла...  
І  щось  ув  очах  твоїх  більше  світило,  
Ніж  просто  любов  і  ніж  ласка  жіноча,  -  
Життя  дарували  твої  мені  очі!  
Життя!  -  хай  не  вічне,  а  тільки  до  ранку,  
І  захист  любові  -  як  щит  спартанки:  
Коли  пощастить  повернутись  додому,  
То  тільки  із  ним  або  тільки  -  
на  ньому...  

І  я  повернувся...  
Пробач  мені,  мила,  
Пробач,  що  сказати  про  тебе  боюся.  
Боюся  того,  що,  вважають  окремі,  
Крапками  лиш  можна  сказати  в  поемі.  
Я  б  міг  написать,  
як  зайшли  ми  в  палатку  
В  далеку  ту  ніч  -  
і  поставить  три  крапки...  
Три  крапки,  що  засобом  є  ідеальним  
Святу  чистоту  обертати  в  брутальне.  
Я  міг  би  описувать  знову  і  знову  
Усе,  що  було  перед  тим  і  потому,  
Про  горе  війни...  
Але  в  цьому  випадку  

Я  можу  сміливо  поставить  три  крапки  -  
Три  крапки,  що  всім  означають  відоме:  
Велику  любов,  
І  велику  утому,  
І  подвиги  ратні,  
І  сльози  перонні,  
І  бланки  стандартні  
Листків  похоронних...  
Та  штрих  є.  
Без  нього  неповна  картина.  
Я  міг  бі  так  само  сказать  про  людину,  
Про  ту,  що  зосталася  там,  під  Москвою,  
Такою  далекою,  але  близькою!  
«Війна  усе  спише»,  -  казали  про  тебе.  
А  це  -  освятить  а  не  списувать  треба!  


Нові твори