Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 38
Персональный ЧАТ Alex Kotsar
Персональный ЧАТ Artur gladysh
Персональный ЧАТ Blackberry_poems
Персональный ЧАТ Hazef
Персональный ЧАТ Lost Hope
Персональный ЧАТ Melasskayak
Персональный ЧАТ Nikolay Voronov
Персональный ЧАТ Redivivus et ultor
Персональный ЧАТ TinaPohor
Персональный ЧАТ Ulcus
Персональный ЧАТ Vin Libert
Персональный ЧАТ А.Круп
Персональный ЧАТ Александр Шхалахов
Персональный ЧАТ Амадей
Персональный ЧАТ Анатольевич
Персональный ЧАТ Анно Доміні
Персональный ЧАТ Аркадьевич
Персональный ЧАТ Бабич
Персональный ЧАТ Володимир Мілянчук
Персональный ЧАТ Георгий Данко
Персональный ЧАТ Денис Коріюк
Персональный ЧАТ Дружня рука
Персональный ЧАТ Еволюція Сайту Поезії
Персональный ЧАТ Елена Фольтерн
Персональный ЧАТ Катерина Собова
Персональный ЧАТ Квітка))
Персональный ЧАТ Кириван
Персональный ЧАТ Кирилл Падухевич
Персональный ЧАТ Марк Думич
Персональный ЧАТ Ніна Незламна
Персональный ЧАТ Олександр Шевченко
Персональный ЧАТ Оленка Джигун
Персональный ЧАТ Ольга Ратинська
Персональный ЧАТ Світлая (Світлана Пирогова)
Персональный ЧАТ Светлана Борщ
Персональный ЧАТ Твоя Сніжинка
Персональный ЧАТ Ю-Ра
Персональный ЧАТ Яся Сингаєвська

Пошук


Перевірка розміру




Третьяков Роберт

Прочитаний : 231


Творчість | Біографія | Критика

ОСІННЄ СКРЕСАННЯ

Чи  вперше,  чи,  може,  востаннє  
Дивлюсь  на  цю  дивну  ріку:  
Осіннє,  осіннє  скресання  -  
Цвітіння  на  довгім  віку.  

Дивлюсь,  як  ламає  бурхливо  
Під  сонцем,  що  вже  за  зеніт,  
Той  первісний,  синій,  зрадливий,  
Ще  ледве  намічений  лід.  

Ламає  усталені  звички,  
Шука  в  небосхилові  грім  
Ця  річка,  
ця  річка,  
ця  річка  
Під  сонцем  останнім  своїм.  

Текла  вона  так  непомітно  
Під  самим,  здається,  вікном  -  
Як  жінка  старенька,  тендітна  
І  тьмяна,  як  з  древніх  ікон.  

Дарма  жартувала  з  вітриськом,  
Який  не  збудив,  не  зігрів...  
І  вербами  плакала  низько  
Над  схилом  німих  берегів.  

О  як  вона  щастя  чекала  
В  минулім,  
В  майбутнім  -  що  є.  
І  гаряче  з  себе  зривала  
Холодне  убрання  своє.  

Та  раптом  -  таке  воскресання!  
Оновлення  й  справді  чудне!  
Осіннє,  осіннє  скресання  
Торкнулось  її  і  мене...  


Нові твори