Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 30

Пошук


Перевірка розміру




Третьяков Роберт

Прочитаний : 249


Творчість | Біографія | Критика

ДО НОЧІ

О,  як  давно  я  не  писав  вночі,  
Вважаючи,  що  ранок  -  то  мудріше.  
І  ранку  того  стільки  літ  ждучи,  
Я  непомітно  млявів  і  старішав.  

О  ноче,  дорога  моя  ти  ніч,  
За  що  тебе  я  ображав  так  довго?!  
Ти  спокою  свого  мені  позич,  
А  я  віддам  тобі  свою  тривогу.  

Повір  мені,  по-дружньому  повір,  
Що  тінь  твоя  -  для  мене  як  осоння...  
Щоб  хоч  на  мить  побачить  тінь  від  зір,  
Яких  було  потрібно  літ  безсоння!  

Коли  я  так  хотів  когось  любить,  
Коли  я  був  у  самоті  й  тривозі,  
О  як  мені  допомагали  жить  
Твої  гудки  далеких  паровозів!  

А  як  я  думав  про  людей  твоїх  -  
Закоханих,  робочих,  заблукалих,  
Як  я  любив  живих,  безсонних  їх  
Під  вікнами,  у  скверах,  на  вокзалах!  

Як  прислухавсь  до  їхніх  голосів,  
До  їх  розмов,  мені  не  зрозумілих,  
Як  я  хотів  озватися  до  милих,  
Почувши  їхній  тихий-тихий  спів!  

Пройти  із  ними,  ну  хоч  півпуті.  
Упасти  з  кручі,  кинутись  в  безодню...  
З  тобою,  ноче,  я  на  самоті!  
І  все  ж  таки,  їй-богу,  не  самотній!  

Коли,  стомившись,  прийду  я  додому  
й,  тебе  саму  залишивши,  засну,  
Збуди  мене,  врятуй  мене  від  сну,  
Не  пробачай  мені  зрадливу  втому.  


Нові твори