Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 6

Пошук


Перевірка розміру




Третьяков Роберт

Прочитаний : 192


Творчість | Біографія | Критика

"Усе перебiжне зникає нехай..."

Усе  перебiжне  зникає  нехай...  
Гiллям  хай  осiннiм  здивується  гай,  
Хай  випливе  тиша  з  пташиноi  сварки  
I  листя  спаде,  наче  попiл  з  цигарки...  

Хай  хтось  ту  одну  непомiчену  мить  
Почне  не  для  когось  -  для  себе  ловить.  
I  гаю  отому  опалому  скаже:  
-  У  тебе  немає,  мiй  друже,  пейзажу!  
I  скаже  цигарцi,  котра  не  горить:  
-  Коли  тебе  встиг  я,  остання,  спалить?  

А  потiм  iще,  оглянувшися  окiл,  
Подумає,  нiби  про  смiття,  про  попiл.  
I  буде  ридати  вогонь,  що  помер,  
Який  хтось  байдуже  ногою  розтер.  

...I  все  ж  таки  як  все  довкола  мiняє  
Той  порух  душевний,  
Та  мить,  що  минає,  
I  я  її  знову  i  знову  ловлю.  
О,  як  я  цi  спiйманi  митi  люблю!  

Ранковоi  зiрки  прощальну  лелiтку,  
I  вранiшнiй  вибух  розквiтлої  квiтки,  
I  вiтру  останнє  зiтхання  в  кущах,  
I  полиск  любовi,  застиглий  в  очах...  

Пробачте,  тривалим  життям  не  зiгрiті,  
О  давнi  моi,  непомiченi  митi,  
Що  впали  безплiдно  на  щирий  морiг  
Сумних  неословлених  вiршiв  моїх.  

Я  чую,  щось  безповоротно  минає,  
Й  зухвала  рiшучiсть  минає,  я  знаю.  
Пробач  менi,  та  найпрекраснiша  мить,  
Яку  я  колись  не  наваживсь  спинить!  


Нові твори