Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 8

Пошук


Перевірка розміру




Тельнюк Станіслав

Прочитаний : 4345


Творчість | Біографія | Критика

"Забувайте українську мову…"

Краса і сила рідної мови таїться не в її фонетичних перевагах і, поготів, не в її привілейованому, зверхньому становищі супроти інших мов, якщо це десь трапляється, а у здатності впливати на почуття людини, будити в ній хороші благородні почуття, змушуват

Хочу  я  гукнути  знову  й  знову,
Закричати,  скільки  сили  стане:
Забувайте  українську  мову,
Не  гайнуйте  часу,  громадяни!

Бо  ж  вона  теперечки  не  модна,
Бо  ж  її  тепер  ніде  не  знають,
І  її  лиш  дурні  великодні
В  селах  лиш  подекуди  вживають.

Та  й  туди  культура  пре  подібно  —
І  старе  зникає  полохливо.
І  «Кобзар»  нікому  не  потрібний,
Лиш  потрібні  «роки»  й  детективи.

Тож  тепер  давайте  усі  чисто
Здійснювать  святу  оту  ідею.
Бо  у  нас  лиш  націоналісти
Розмовляють  мовою  своєю.

Та  й  вони  забилися  в  куточки,
І  прогресу  їм  не  перешкодить.
Всі  синки  начальницькі  та  дочки
Тільки  ж  —  бач!  —  в  російські  школи  ходять.

А  чому?  —  Це  ж  ясно  навіть  курці!
І  розводить  нічого  дебати.
Бо  начальство  наше  завше  «в  курсе»  —
Знає,  що  потрібно  забувати!

Забувайте  мову,  громадяни!
Нащо  нам  вона,  спитать  посмію!
Як  же  бідолашні  росіяни
Нас  не  по-російськи  зрозуміють?!

Те,  що  зветься:  українська  мова,
Чим  у  нас  пишалися  донині,  —
Українцям  необов’язково
Знати  і  вживати  на  Вкраїні.

Тож  під  наш  усі  ставайте  прапор,
Забувайте  мовні  забобони,
Бо  ми  всі  на  даному  етапі  —
Лиш  десяток  економрайонів!..

Забувайте  українську  мову,
Забувайте  власну  мову,  люди!
Хай  це  буде  в  нас  не  примусово,
А  нехай  це  добровільно  буде!..

Ой  народ!  Немає  в  нім  зухвальства!
Він  прекрасний,  він  чудовий  сильно!
Зробить  так,    як  звелено    начальством,  —
Ну  й,  звичайно  ж,  зробить  добровільно!

Хай  Оксана  Ксенією  стане,
А  Петренко  хай  стає  Петровим...
Не  гайнуйте  часу,  громадяни,
Забувайте  українську  мову!

Скільки  нас  крокує  в  цих  колонах!
Ми  свідомі,  ми  не  примітивні!
Правда,  в  решти  тридцяти  мільйонів,
Видно,  ще  свідомість  не  на  рівні!

Їм  би  всім  уми,  як  у  Шамоти,  —
То  тоді  б  усі  сказали  дружно:
«Українська  мова?  Ми  не  против.
Только  больше  нам  ее  не  нужно!»

І  сказала  б  ця  мільйонна  маса:
«Щоб  життя  було  у  нас  казкове,
Громадяни,  не  гайнуйте  часу  —
Забувайте  українську  мову!»


1960.

Нові твори