Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 13

Пошук


Перевірка розміру




Самійленко Володимир

Прочитаний : 2432


Творчість | Біографія | Критика

ЗОРІ

Давно  колись,  малим  хлоп’ям,
Бувало,  дивлячись  на  зорі,
Я  часто-часто  прагнув  сам
Між  їх  поринути  в  просторі.

Я  думав:  там  щасливий  край,
Там  невідомі  наші  болі,
Туди  летить  у  тихий  рай
Душа  намученая  долі.

Там  щастя  вічне  буде  тим,
Кому  втішатись  тут  не  змога;
Там  вічно  янголам  святим
Одкритий  вид  таємний  Бога.

Так  думав  я  давно  колись,
Так  зорі  тішили  дитину,
Тепер  же  мрії  розійшлись,
І  бачу  другу  я  картину.

Я  бачу  в  зорях  тих  ясних
Великі  сонця  незчисленні,
І  на  планетах  округ  них
Істоти  нудяться  стражденні.

Такі  ж  їх  душі,  як  у  нас,
Так  само  прагнуть  щастя  й  знання
І  плачуть  на  прожитий  час
За  невдоволені  бажання.

І  б’ються  й  гинуть  у  борні,
І  зневажають  бідних  дуки...
І  там  веселії  пісні
Втонули  в  диких  криках  муки.

І  скільки  їх,  з  країв  біди
Рвучись  у  рай  з  плачем  гарячим,
Свої  надії  шлють  туди,
Де  ми  горюємо  та  плачем!  

1889


Нові твори