Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення |  ДО ВУС синоніми |  Основи поетики | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >



Зараз на сайті - 10

Пошук


Перевірка розміру




Самійленко Володимир

Прочитаний : 11318


Творчість | Біографія | Критика

НА ПЕЧІ (Українська патріотична дума)

Хоч  пролежав  я  цілий  свій  вік  на  печі,
Але  завше  я  був  патріотом,  -
За  Вкраїну  мою,  чи  то  вдень,  чи  вночі,
Моє  серце  сповнялось  клопотом.

Бо  та  піч  -  не  чужа,  українська  то  піч,
І  думки  надиха  мені  рідні;
То  мій  Луг  дорогий,  Запорозька  то  Січ,
Тільки  в  форми  прибрались  вигідні.

Наші  предки  колись  задля  краю  свого
Труд  важкий  підіймали  на  плечі;
Я  ж  умію  тепер  боронити  його
І  служити,  не  злазячи  з  печі.

Еволюція  знАчна  зайшла  від  часів,
Як  батьки  боронились  війною,  -
Замість  куль  і  шабель  у  нових  діячів
Стало  слово  гаряче  за  зброю.

Може,  зброя  така  оборонить  наш  край,
Але  з  нею  прекепська  робота:
Ще  підслухає  слово  якесь  поліцай
І  в  холодну  завдасть  патріота.

Та  мене  почуття  обов'Язків  своїх
Потягає  служити  народу;
Щоб  на  душу  не  впав  мені  зрадництва  гріх,
Я  знайшов  собі  добру  методу.

Так  нехай  же  працюють  словами  й  пером
Ті,  що  мають  дві  шкури  в  запасі...
І,  розваживши  так,  я  віддався  цілком
Праці  тій,  що  єдина  на  часі.

На  таємних  думках  та  на  мріях  палких
Я  роботу  народну  обмежу;
Та  зате  ж  для  добра  земляків  дорогих
Я  без  мрій  і  хвилини  не  влежу.

І  у  мріях  скликаю  численні  полки
З  тих,  що  стати  за  край  свій  охочі,
Слово  ж  маю  на  те,  щоб  ховати  думки,
Якщо  зраджують  їх  мої  очі.

До  письменства  я  кличу,  -  звичайно,  в  думках,
Щоб  світило  над  нашою  ніччю,
Хоч,  на  жаль,  мати  книжку  народну  в  руках
Я  признав  небезпечною  річчю.

О  країно  моя!  я  зв'язав  свій  язик,
Щоб  кохати  безпечно  ідею;
Але  в  грудях  не  можу  я  здержати  крик
У  годину  твого  ювілею.

«Ще  стоїть  Україна!  Не  вмерла  вона
І  вмирати  не  має  охоти.
Кожна  піч  українська  -  фортеця  міцна,
Там  на  чатах  лежать  патріоти».

Слава  ж  нам!  бо  коли  б  дух  народу  погас,
Не  стерпівши  свого  лихоліття,
То  по  йому  хоч  зо  два  примірники  з  нас
Дочекають  нового  століття.

Слава  нам!  хоч  би  вмерла  Вкраїна  колись,
Її  слід  буде  легко  шукати:
А  щоб  краще  навік  ті  сліди  збереглись,
Буде  зроблено  з  нас  препарати.

1898  


Нові твори