Прочитаний :  2792
|
Творчість |
Біографія |
Критика
СЛАЙДИ
У нашому саду була розкішна флора, -
жоржина й кропива, любисток і ревень.
І прадід мій ходив, як привид Ельсінора,
і сойка у кущах пищала цілий день.
Була в тому саду смородина й порічки.
Малина розрослась, як дикий чагарник.
Індустріальний подиїх п'ятирічки
до нас у сад тоді ще не проник.
Ще півники цвіли. Ще яблука родила.
В городі ще стояв локальний, свій, туман.
Бабуся той город так-сяк обгородила,
а потім щовесни білила той паркан.
А потім в паркані хтось виламав штахету,
ліхтариками груш вчарований між віт.
В ту дірку в паркані відрився світ поету -
великий, і складний, і незбагненний світ.
Прорубане вікно - з укропу у Європу.
В Європі вже був млин, двигучий, паровий.
І прадід мій ходив, як Ной після потопу.
А я собі, мала, була - як херувим.
Я пурхала в саду, розгойдувала квітку.
Полохала в гнізді пташину боязку.
А вранці крізь бузок дивилася на тітку,
котра була чомусь - як свіжий кущ бузку.
Ідилія? Кажіть. Архаїка? Не треба.
У закутку душі хай буде трохи сад.
Вже дожились - забули колір неба,
воно буває кольору досад.
Хай буде сад, і дерево крислате,
і кіт-воркіт, і ще багато див.
Доросла пам'ять - то уже не слайди.
Тоді вже доля гляне в об'єктив.
|
|
