Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Антонич Богдан-Ігор :: З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА


Антонич Богдан-Ігор :: З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 53
Персональный ЧАТ @NN@
Персональный ЧАТ Dema
Персональный ЧАТ Dimeldv
Персональный ЧАТ Esperanzzza
Персональный ЧАТ Gocman
Персональный ЧАТ Golod00x
Персональный ЧАТ Grigory
Персональный ЧАТ KachmarGeorge
Персональный ЧАТ Kostyanika
Персональный ЧАТ LIRA
Персональный ЧАТ Leonid19682902
Персональный ЧАТ Meggi
Персональный ЧАТ Samkovitch
Персональный ЧАТ Tania Burgart
Персональный ЧАТ Viktorovich
Персональный ЧАТ Алексей Буряк
Персональный ЧАТ Андрій Конопко
Персональный ЧАТ Артура Преварская
Персональный ЧАТ Бойчук Роман
Персональный ЧАТ Вадим Верц
Персональный ЧАТ Володимир Шевчук
Персональный ЧАТ Иван Нечипорук
Персональный ЧАТ Келя Ликеренко
Персональный ЧАТ Кошкина
Персональный ЧАТ Любитель Черных Роз
Персональный ЧАТ Мілана Мар
Персональный ЧАТ Марамі
Персональный ЧАТ Марат Єсенський
Персональный ЧАТ Микола Пушкін
Персональный ЧАТ Надя Позняк
Персональный ЧАТ Наталя Костенко
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Олександр Пахнющий
Персональный ЧАТ Ольга Шарова
Персональный ЧАТ Похмурий_клоун
Персональный ЧАТ Сашко
Персональный ЧАТ Софія Соловей
Персональный ЧАТ Терен юрій
Персональный ЧАТ Тетяна Луківська
Персональный ЧАТ Тоору Ватанабе
Персональный ЧАТ Харіс
Персональный ЧАТ Юлия Гармаш
Персональный ЧАТ Янкевич Віктор
Персональный ЧАТ дассад

 прихованих - 9 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Антонич Богдан-Ігор

Прочитаний : 665


Антонич Богдан-Ігор :: З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА

Творчість | Біографія | Критика

З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА

Я  не  людина,  я  рослина,  
а  часом  я  мале  листя,  
Співало  дванадцять  дівчаток:  ой,  стелися,  хрещатий  барвінку,  
і  сонце  в  ріці  веретеном  зеленим  крутилось…  

Написана  єдина  істина:  рости!.  

Хвала  усьому,  що  росте,  
хвала  усьому,  що  існує!  

Живу,  терплю  й  умру,  як  всі  звірята.  

Звірята  й  зорі,  люди  і  рослини  —  
у  всіх  одна  праматір,  
природа  вічна,  невичерпна  і  невтомна,  
хоч  час  крилатий  з  вітром  лине…  

Шумить,  мов  мушля,  море,  —  дзбан  холодного  напою,  
земля,  мов  мамут,  зелені  трави  в  сонці  гріє  й  їжиться  лісами.  
І  сонце,  що  його  він  розчавив  ногою,  
тепер  лежить  на  нім,  мов  намогильний  камінь.  

У  черепі  моїм  пошлюбне  ложе  двох  гадюк…  
Невже  ж?  Невже,  кохана,  нам  не  вічно  жити?  
І  де  межа  життя  проходить  в  попіл  смерті?  
Лежить  на  марах  ночі  день  минулий…  

І  ця  балада  так  зродилась,  як  усміх  місяця  кривавий.  

І  риби  з  моря  моляться  до  риб  із  зодіаків.  

Ой,  залюбились  в  твоїй  дівчині  
і  вітер  юний  і  зорі  сині.  
Вітер  не  віє,  зорі  не  сяють,  
твою  дівчину  палко  кохають.  

Вдивляючись  в  уста,  як  кличуть,  
в  розсміяних  очей  огні,  
різьблять  у  пам’яті  обличчя,  
щоб  перелить  його  в  пісні.  

Таємні  тіні  —  квіти  ночі,  
це  душі  білених  дерев,  
до  місяця  летіти  хочуть,  
та  вітер  їх  не  забере.  

Молитва  ранку  до  останніх  зір…  

Коріння  тиші,  врослі  в  глину  ночі…  

П’ять  крил  зорі  і  змислів  п’ять  у  людськім  тілі,  
і  ліжко  —  човен  мрій,  трагедій,  сподівання.  

…І  крейдою  зорі  накреслить  білий  знак  на  карті  долі.  
І  вечір  молитовно  склав  долоні  зір…  
Із  квіту,  мов  слимак  із  мушлі,  виповзає  запах…  

Киплять  сади  під  снігом  квіття.  
Коса  дороги  в  куряві  розплетена  лежить.  

І  ніч  підкови  зір  в  долонях  казки  губить.  

В  лісній  абетці  дивні  букви,  
наприклад,  жолудь  значить:  у.  
У  діалекті  дятлів  стукіт  
передає  фонему  цю.  

О  смутку  молодий,  о  радосте  струнка!  

Сестра  Антонича  —  лисиця…  

До  Тебе,  Батьківщино  —  земле  вічна,  
ведуть  усі  стежки  й  усі  дороги.  



Нові твори