Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Антонич Богдан-Ігор :: З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА


Антонич Богдан-Ігор :: З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 57
Персональный ЧАТ Anna Essence
Персональный ЧАТ Dreamer...
Персональный ЧАТ Irysh
Персональный ЧАТ J. Serg
Персональный ЧАТ Koodoo
Персональный ЧАТ LizaNikols
Персональный ЧАТ Lu57
Персональный ЧАТ Markusvill
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ Prost
Персональный ЧАТ Riu-san
Персональный ЧАТ Tanyabo
Персональный ЧАТ Vlad Voloshun
Персональный ЧАТ Іванна Шкромида
Персональный ЧАТ Інтроверт
Персональный ЧАТ Алексей Мелешев
Персональный ЧАТ Андрій Костюк
Персональный ЧАТ Анна Хортиця
Персональный ЧАТ Бондар Юрій
Персональный ЧАТ Венская
Персональный ЧАТ Делітант початківець
Персональный ЧАТ Дмитро86
Персональный ЧАТ Добра Фея
Персональный ЧАТ Исаак
Персональный ЧАТ КРІПАКОС
Персональный ЧАТ Катерина Пташка
Персональный ЧАТ Крилата
Персональный ЧАТ Лавинюкова Тетяна
Персональный ЧАТ Лаундж
Персональный ЧАТ Міра Мальська
Персональный ЧАТ Максим Жембровський
Персональный ЧАТ Марія Ноель
Персональный ЧАТ Марина Козир
Персональный ЧАТ Наталка Самсонова
Персональный ЧАТ Ниро Вульф
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Олександр Обрій
Персональный ЧАТ Павло Пилипюк
Персональный ЧАТ Пастернак Іван
Персональный ЧАТ Руслан Воскобой
Персональный ЧАТ Світлана Моренець
Персональный ЧАТ Сокольник
Персональный ЧАТ Т. Василько
Персональный ЧАТ Тетяна Никитюк
Персональный ЧАТ Шанли
Персональный ЧАТ Юлія Поліщук
Персональный ЧАТ ведмежатко

 прихованих - 10 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Антонич Богдан-Ігор

Прочитаний : 636


Антонич Богдан-Ігор :: З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА

Творчість | Біографія | Критика

З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА

Я  не  людина,  я  рослина,  
а  часом  я  мале  листя,  
Співало  дванадцять  дівчаток:  ой,  стелися,  хрещатий  барвінку,  
і  сонце  в  ріці  веретеном  зеленим  крутилось…  

Написана  єдина  істина:  рости!.  

Хвала  усьому,  що  росте,  
хвала  усьому,  що  існує!  

Живу,  терплю  й  умру,  як  всі  звірята.  

Звірята  й  зорі,  люди  і  рослини  —  
у  всіх  одна  праматір,  
природа  вічна,  невичерпна  і  невтомна,  
хоч  час  крилатий  з  вітром  лине…  

Шумить,  мов  мушля,  море,  —  дзбан  холодного  напою,  
земля,  мов  мамут,  зелені  трави  в  сонці  гріє  й  їжиться  лісами.  
І  сонце,  що  його  він  розчавив  ногою,  
тепер  лежить  на  нім,  мов  намогильний  камінь.  

У  черепі  моїм  пошлюбне  ложе  двох  гадюк…  
Невже  ж?  Невже,  кохана,  нам  не  вічно  жити?  
І  де  межа  життя  проходить  в  попіл  смерті?  
Лежить  на  марах  ночі  день  минулий…  

І  ця  балада  так  зродилась,  як  усміх  місяця  кривавий.  

І  риби  з  моря  моляться  до  риб  із  зодіаків.  

Ой,  залюбились  в  твоїй  дівчині  
і  вітер  юний  і  зорі  сині.  
Вітер  не  віє,  зорі  не  сяють,  
твою  дівчину  палко  кохають.  

Вдивляючись  в  уста,  як  кличуть,  
в  розсміяних  очей  огні,  
різьблять  у  пам’яті  обличчя,  
щоб  перелить  його  в  пісні.  

Таємні  тіні  —  квіти  ночі,  
це  душі  білених  дерев,  
до  місяця  летіти  хочуть,  
та  вітер  їх  не  забере.  

Молитва  ранку  до  останніх  зір…  

Коріння  тиші,  врослі  в  глину  ночі…  

П’ять  крил  зорі  і  змислів  п’ять  у  людськім  тілі,  
і  ліжко  —  човен  мрій,  трагедій,  сподівання.  

…І  крейдою  зорі  накреслить  білий  знак  на  карті  долі.  
І  вечір  молитовно  склав  долоні  зір…  
Із  квіту,  мов  слимак  із  мушлі,  виповзає  запах…  

Киплять  сади  під  снігом  квіття.  
Коса  дороги  в  куряві  розплетена  лежить.  

І  ніч  підкови  зір  в  долонях  казки  губить.  

В  лісній  абетці  дивні  букви,  
наприклад,  жолудь  значить:  у.  
У  діалекті  дятлів  стукіт  
передає  фонему  цю.  

О  смутку  молодий,  о  радосте  струнка!  

Сестра  Антонича  —  лисиця…  

До  Тебе,  Батьківщино  —  земле  вічна,  
ведуть  усі  стежки  й  усі  дороги.  



Нові твори