Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні студії | Літературні премії | Конкурси Клубу Поезії | Контакти | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 49
Персональный ЧАТ Astrid Kraushofer
Персональный ЧАТ Cheeeezzz
Персональный ЧАТ Chloe
Персональный ЧАТ Codyein
Персональный ЧАТ Harry Nokkard
Персональный ЧАТ Irusia
Персональный ЧАТ Lucifer
Персональный ЧАТ Remember me
Персональный ЧАТ Ruzhena
Персональный ЧАТ Vlarin
Персональный ЧАТ Єва Мальована
Персональный ЧАТ Єва Романенко
Персональный ЧАТ Ірина Морська
Персональный ЧАТ Боеслав Твардовский
Персональный ЧАТ Галина Левицька
Персональный ЧАТ Галина_Литовченко
Персональный ЧАТ Георгій Грищенко
Персональный ЧАТ Дарія Типчук
Персональный ЧАТ Деймон Парслі
Персональный ЧАТ Дмитро Лісаєв
Персональный ЧАТ К. Простонеба
Персональный ЧАТ КВолынский
Персональный ЧАТ Лідо
Персональный ЧАТ Левчишин Віктор
Персональный ЧАТ Лина Ланская
Персональный ЧАТ Маркіяна Рай
Персональный ЧАТ Надія Рубінська
Персональный ЧАТ Наталія Коваль
Персональный ЧАТ Наталка Ярема
Персональный ЧАТ Нея Легна
Персональный ЧАТ Психоз
Персональный ЧАТ Радченко Дмитрий
Персональный ЧАТ Руслан Строїнський
Персональный ЧАТ Сергей Дунев
Персональный ЧАТ Спеція
Персональный ЧАТ Юрий Ловкий
Персональный ЧАТ галина букініч
Персональный ЧАТ геометрія
Персональный ЧАТ наталія калина
Персональный ЧАТ не просто скрипка

 прихованих - 9 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Антонич Богдан-Ігор

Прочитаний : 850


Творчість | Біографія | Критика

З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА

Я  не  людина,  я  рослина,  
а  часом  я  мале  листя,  
Співало  дванадцять  дівчаток:  ой,  стелися,  хрещатий  барвінку,  
і  сонце  в  ріці  веретеном  зеленим  крутилось…  

Написана  єдина  істина:  рости!.  

Хвала  усьому,  що  росте,  
хвала  усьому,  що  існує!  

Живу,  терплю  й  умру,  як  всі  звірята.  

Звірята  й  зорі,  люди  і  рослини  —  
у  всіх  одна  праматір,  
природа  вічна,  невичерпна  і  невтомна,  
хоч  час  крилатий  з  вітром  лине…  

Шумить,  мов  мушля,  море,  —  дзбан  холодного  напою,  
земля,  мов  мамут,  зелені  трави  в  сонці  гріє  й  їжиться  лісами.  
І  сонце,  що  його  він  розчавив  ногою,  
тепер  лежить  на  нім,  мов  намогильний  камінь.  

У  черепі  моїм  пошлюбне  ложе  двох  гадюк…  
Невже  ж?  Невже,  кохана,  нам  не  вічно  жити?  
І  де  межа  життя  проходить  в  попіл  смерті?  
Лежить  на  марах  ночі  день  минулий…  

І  ця  балада  так  зродилась,  як  усміх  місяця  кривавий.  

І  риби  з  моря  моляться  до  риб  із  зодіаків.  

Ой,  залюбились  в  твоїй  дівчині  
і  вітер  юний  і  зорі  сині.  
Вітер  не  віє,  зорі  не  сяють,  
твою  дівчину  палко  кохають.  

Вдивляючись  в  уста,  як  кличуть,  
в  розсміяних  очей  огні,  
різьблять  у  пам’яті  обличчя,  
щоб  перелить  його  в  пісні.  

Таємні  тіні  —  квіти  ночі,  
це  душі  білених  дерев,  
до  місяця  летіти  хочуть,  
та  вітер  їх  не  забере.  

Молитва  ранку  до  останніх  зір…  

Коріння  тиші,  врослі  в  глину  ночі…  

П’ять  крил  зорі  і  змислів  п’ять  у  людськім  тілі,  
і  ліжко  —  човен  мрій,  трагедій,  сподівання.  

…І  крейдою  зорі  накреслить  білий  знак  на  карті  долі.  
І  вечір  молитовно  склав  долоні  зір…  
Із  квіту,  мов  слимак  із  мушлі,  виповзає  запах…  

Киплять  сади  під  снігом  квіття.  
Коса  дороги  в  куряві  розплетена  лежить.  

І  ніч  підкови  зір  в  долонях  казки  губить.  

В  лісній  абетці  дивні  букви,  
наприклад,  жолудь  значить:  у.  
У  діалекті  дятлів  стукіт  
передає  фонему  цю.  

О  смутку  молодий,  о  радосте  струнка!  

Сестра  Антонича  —  лисиця…  

До  Тебе,  Батьківщино  —  земле  вічна,  
ведуть  усі  стежки  й  усі  дороги.  



Нові твори