Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах ::



UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 51
Персональный ЧАТ Alex@
Персональный ЧАТ Dreaming of You
Персональный ЧАТ Kore
Персональный ЧАТ Lu57
Персональный ЧАТ Mariania
Персональный ЧАТ O.Lorelay
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ Valery Bor
Персональный ЧАТ Vlarin
Персональный ЧАТ Єва Лавінська
Персональный ЧАТ Ві Костюк
Персональный ЧАТ Віктор Варварич
Персональный ЧАТ Валентина Ланевич
Персональный ЧАТ Діана Лакрімова
Персональный ЧАТ Дід Миколай
Персональный ЧАТ Ирина Горбань
Персональный ЧАТ Кадет
Персональный ЧАТ Корлайн
Персональный ЧАТ Крилата
Персональный ЧАТ Лия***
Персональный ЧАТ Марічка9
Персональный ЧАТ Мая Безіменна
Персональный ЧАТ Медведский Богдан
Персональный ЧАТ Микола Холодов
Персональный ЧАТ Мирослав Гончарук_Хомин
Персональный ЧАТ Надія Маранчак
Персональный ЧАТ Наталя Святокум
Персональный ЧАТ Натхненна
Персональный ЧАТ Олекса Удайко
Персональный ЧАТ Олександр Кобиляков
Персональный ЧАТ Олена Пасевін
Персональный ЧАТ Свистунець
Персональный ЧАТ Тетяна Луківська
Персональный ЧАТ Тріумф
Персональный ЧАТ Фіна Ярінець
Персональный ЧАТ Юлія Антоняк
Персональный ЧАТ гостя
Персональный ЧАТ дочка бджоляра
Персональный ЧАТ нікомуневідомий
Персональный ЧАТ шустрий

 прихованих - 11 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Антонич Богдан-Ігор

Прочитаний : 850


Творчість | Біографія | Критика

З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА

Я  не  людина,  я  рослина,  
а  часом  я  мале  листя,  
Співало  дванадцять  дівчаток:  ой,  стелися,  хрещатий  барвінку,  
і  сонце  в  ріці  веретеном  зеленим  крутилось…  

Написана  єдина  істина:  рости!.  

Хвала  усьому,  що  росте,  
хвала  усьому,  що  існує!  

Живу,  терплю  й  умру,  як  всі  звірята.  

Звірята  й  зорі,  люди  і  рослини  —  
у  всіх  одна  праматір,  
природа  вічна,  невичерпна  і  невтомна,  
хоч  час  крилатий  з  вітром  лине…  

Шумить,  мов  мушля,  море,  —  дзбан  холодного  напою,  
земля,  мов  мамут,  зелені  трави  в  сонці  гріє  й  їжиться  лісами.  
І  сонце,  що  його  він  розчавив  ногою,  
тепер  лежить  на  нім,  мов  намогильний  камінь.  

У  черепі  моїм  пошлюбне  ложе  двох  гадюк…  
Невже  ж?  Невже,  кохана,  нам  не  вічно  жити?  
І  де  межа  життя  проходить  в  попіл  смерті?  
Лежить  на  марах  ночі  день  минулий…  

І  ця  балада  так  зродилась,  як  усміх  місяця  кривавий.  

І  риби  з  моря  моляться  до  риб  із  зодіаків.  

Ой,  залюбились  в  твоїй  дівчині  
і  вітер  юний  і  зорі  сині.  
Вітер  не  віє,  зорі  не  сяють,  
твою  дівчину  палко  кохають.  

Вдивляючись  в  уста,  як  кличуть,  
в  розсміяних  очей  огні,  
різьблять  у  пам’яті  обличчя,  
щоб  перелить  його  в  пісні.  

Таємні  тіні  —  квіти  ночі,  
це  душі  білених  дерев,  
до  місяця  летіти  хочуть,  
та  вітер  їх  не  забере.  

Молитва  ранку  до  останніх  зір…  

Коріння  тиші,  врослі  в  глину  ночі…  

П’ять  крил  зорі  і  змислів  п’ять  у  людськім  тілі,  
і  ліжко  —  човен  мрій,  трагедій,  сподівання.  

…І  крейдою  зорі  накреслить  білий  знак  на  карті  долі.  
І  вечір  молитовно  склав  долоні  зір…  
Із  квіту,  мов  слимак  із  мушлі,  виповзає  запах…  

Киплять  сади  під  снігом  квіття.  
Коса  дороги  в  куряві  розплетена  лежить.  

І  ніч  підкови  зір  в  долонях  казки  губить.  

В  лісній  абетці  дивні  букви,  
наприклад,  жолудь  значить:  у.  
У  діалекті  дятлів  стукіт  
передає  фонему  цю.  

О  смутку  молодий,  о  радосте  струнка!  

Сестра  Антонича  —  лисиця…  

До  Тебе,  Батьківщино  —  земле  вічна,  
ведуть  усі  стежки  й  усі  дороги.  



Нові твори