Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Антонич Богдан-Ігор :: З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА


Антонич Богдан-Ігор :: З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 50
Персональный ЧАТ Anna zakohana
Персональный ЧАТ Dison
Персональный ЧАТ Ek555777999
Персональный ЧАТ Fibonacci
Персональный ЧАТ Flexis
Персональный ЧАТ Grigory
Персональный ЧАТ Immortal
Персональный ЧАТ KAMEHHOE CEPДЦE
Персональный ЧАТ Kappa
Персональный ЧАТ Livera
Персональный ЧАТ Marta_kraus
Персональный ЧАТ Petra pan
Персональный ЧАТ Sun`s Son
Персональный ЧАТ TatyanaMir
Персональный ЧАТ URANIA
Персональный ЧАТ William Mirovich
Персональный ЧАТ Yana Тymur
Персональный ЧАТ Ігор Бринцев
Персональный ЧАТ Альбина
Персональный ЧАТ Амелин
Персональный ЧАТ БУМАЖНЫЙ
Персональный ЧАТ Вітя Качоровський
Персональный ЧАТ Вадим Верц
Персональный ЧАТ Валерія Грі
Персональный ЧАТ Ежик RU
Персональный ЧАТ Леся Ш.
Персональный ЧАТ Лия***
Персональный ЧАТ Любов Казмірчук
Персональный ЧАТ Максим Тарасівський
Персональный ЧАТ Нана Марикот
Персональный ЧАТ Наталя Святокум
Персональный ЧАТ Нея Легна
Персональный ЧАТ Олександр Ковальчук
Персональный ЧАТ Патара Бачія
Персональный ЧАТ Плискас Нина
Персональный ЧАТ Полоні
Персональный ЧАТ Поль Іщук
Персональный ЧАТ Сірий ІгорКО
Персональный ЧАТ Старых Сергей Александрович
Персональный ЧАТ Таня Кириленко
Персональный ЧАТ валькірія
Персональный ЧАТ женьчик
Персональный ЧАТ птица

 прихованих - 7 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Антонич Богдан-Ігор

Прочитаний : 555


Антонич Богдан-Ігор :: З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА

Творчість | Біографія | Критика

З ЗЕЛЕНИХ ДУМОК ОДНОГО ЛИСА

Я  не  людина,  я  рослина,  
а  часом  я  мале  листя,  
Співало  дванадцять  дівчаток:  ой,  стелися,  хрещатий  барвінку,  
і  сонце  в  ріці  веретеном  зеленим  крутилось…  

Написана  єдина  істина:  рости!.  

Хвала  усьому,  що  росте,  
хвала  усьому,  що  існує!  

Живу,  терплю  й  умру,  як  всі  звірята.  

Звірята  й  зорі,  люди  і  рослини  —  
у  всіх  одна  праматір,  
природа  вічна,  невичерпна  і  невтомна,  
хоч  час  крилатий  з  вітром  лине…  

Шумить,  мов  мушля,  море,  —  дзбан  холодного  напою,  
земля,  мов  мамут,  зелені  трави  в  сонці  гріє  й  їжиться  лісами.  
І  сонце,  що  його  він  розчавив  ногою,  
тепер  лежить  на  нім,  мов  намогильний  камінь.  

У  черепі  моїм  пошлюбне  ложе  двох  гадюк…  
Невже  ж?  Невже,  кохана,  нам  не  вічно  жити?  
І  де  межа  життя  проходить  в  попіл  смерті?  
Лежить  на  марах  ночі  день  минулий…  

І  ця  балада  так  зродилась,  як  усміх  місяця  кривавий.  

І  риби  з  моря  моляться  до  риб  із  зодіаків.  

Ой,  залюбились  в  твоїй  дівчині  
і  вітер  юний  і  зорі  сині.  
Вітер  не  віє,  зорі  не  сяють,  
твою  дівчину  палко  кохають.  

Вдивляючись  в  уста,  як  кличуть,  
в  розсміяних  очей  огні,  
різьблять  у  пам’яті  обличчя,  
щоб  перелить  його  в  пісні.  

Таємні  тіні  —  квіти  ночі,  
це  душі  білених  дерев,  
до  місяця  летіти  хочуть,  
та  вітер  їх  не  забере.  

Молитва  ранку  до  останніх  зір…  

Коріння  тиші,  врослі  в  глину  ночі…  

П’ять  крил  зорі  і  змислів  п’ять  у  людськім  тілі,  
і  ліжко  —  човен  мрій,  трагедій,  сподівання.  

…І  крейдою  зорі  накреслить  білий  знак  на  карті  долі.  
І  вечір  молитовно  склав  долоні  зір…  
Із  квіту,  мов  слимак  із  мушлі,  виповзає  запах…  

Киплять  сади  під  снігом  квіття.  
Коса  дороги  в  куряві  розплетена  лежить.  

І  ніч  підкови  зір  в  долонях  казки  губить.  

В  лісній  абетці  дивні  букви,  
наприклад,  жолудь  значить:  у.  
У  діалекті  дятлів  стукіт  
передає  фонему  цю.  

О  смутку  молодий,  о  радосте  струнка!  

Сестра  Антонича  —  лисиця…  

До  Тебе,  Батьківщино  —  земле  вічна,  
ведуть  усі  стежки  й  усі  дороги.  



Нові твори