Прочитаний : 209
|
Творчість |
Біографія |
Критика
БЕРЕЗНЕВА НІЧ 1861 РОКУ
Як ризи печалі, чорніло холодне небо,
І все, все поникло в холодній тузі,
Тремтіли зірки, як сльози, на виднокрузі,
Упасти хотіли, бо нині в сльозах потреба.
То звістка із Петербурга прийшла снігами,
І далеч безмежну облягали скорботи-тіні...
І в України над піднятими руками
Сповзались хмари у вітровім голосінні.
Заплакали люди... (То ж тішся, вельможний враже!)
Заплакали ті, що без волі, без хліба, без права...
А хмари вже сипали рвійно,
як з льону, пряжу,
Щоб ткала земля слов'янська
над генієм стяг - не саван.
1963
|
|