Прочитаний : 215
|
Творчість |
Біографія |
Критика
БАЛАДА ПРО ЛАРИВОНОВУ МОГИЛУ
Як піднімається ранок і сонце услід, -
Він виходить у степ на могилу,
Повертає обличчя на схід,
Випростовує постать похилу:
- Чи не їдуть?.. - Ні тупоту з степу, ні пилу,
Тільки вітер тривожний шумить з небосхилу.
Прикладає він вухо своє -
Сніг зсувається в щілі розталі,
Чує він: артилерія б'є
Усе далі, все далі і далі...
Одвертає він очі запалі,
Серце б'ється в нестерпному жалі...
А вночі, як спадає пітьма,
Нишком сходяться люди до нього.
- Ну? - питаються люди.
- Нема.
- І не чути?
- Не чути нічого. -
І розходяться мовчки і строго,
І сльоза закипає в старого.
Ранком всіх на роботу фашисти женуть,
Лиш старий Ларивон вируша в свою путь.
Як підніметься ранок і сонце услід, -
Він виходить у степ на могилу,
Повертає обличчя на схід,
Випростовує постать похилу.
Ні, не видно. Ні тупоту з степу, ні пилу,
Тільки вітер та хмари пливуть з небосхилу.
Прикладає він вухо своє -
Артилерія навіть б'є.
Значить, далі пішли, відступили...
І він мовчки зіходить з могили
Знову люди зібрались вночі.
- Ну? - спиталися люди в старого.
Порішили кувати мечі.
Славна будь, партизанська дорого!
От - чи скоро, чи довго - метіль замела,
Ні стежини у лісі, ні сліду.
Ходить помста народна з села до села,
Піднімає людей, - чуєш, діду?
Взяв китайку, пішов од сусіда к сусіду,
Відкривав своє серце, свій смуток-обиду.
А погожого ранку - не вчулось, не сон! -
Грім гарматний зі сходу почув Ларивон.
І він випростав постать похилу,
Повернувся обличчям на схід:
- Ідуть танки, Свободу везуть зорекрилу,
А за танками - сонце услід;
Іде військо червоне, шумить з небосхилу... -
Він китайку, мов прапор, підняв над могилу.
Іще й досі в степу та могила стоїть,
Ларивонова - звуть її з того.
Час цю назву її збереже для століть.
А про діда? Спасибі. Нічого.
П'ять онуків з тих пір народились у нього,
Дід живе - ого-го! - і ще житиме довго!
Де воронки були, там барвінок поріс, -
Час руїну і рани загоїв.
На окопах старих діти рвуть барбарис.
Та в неділю кобзар під горою
Пісню-думу онукам співа про героїв, -
Вони в пісні живуть! В шумі липи старої...
с. Монастирьок, 9.1 - 8.ІІ.1943
|
|