Прочитаний :  202
|
Творчість |
Біографія |
Критика
МИТЦІ
Гуцул-чабан, гуцул-бутар віддавна
Був і митцем великим водночас, -
Тому кептар чи писана крисаня
І до сьогодні так чарують нас.
У найскрутнішу пору не похмура,
Серця хвилює, побут прикраша
Його нестримна і палка натура,
Його пісенна й мрійлива душа.
Тарілі дивні з дерева міцного,
Яке дарують букові ліси,
Несли між люди добру вість про нього,
Були зразком різьбярства і краси.
Широкий черес в різнобарвну цятку,
Сардак, чи свитка, навіть постоли,
Не кажучи про знамениту бартку, -
То справді дивні вироби були.
Їх не цурались дуки гонорові,
Їх носом чули спритні гендлярі,
Бо попит був на витвори чудові
В шляхетськім замку й цісарськім дворі.
А сам творець, попавши в вовчу зграю,
На хитрий торг не мавши талану,
В колибі жив, ошуканий до краю,
Радий кулешу бачити пісну.
І як же тут сьогодні не радіти
Тому простому фактові, коли
У світ мистецтва йдуть гуцульські діти, -
І не вмирають бартки й постоли.
|
|
