Прочитаний : 233
|
Творчість |
Біографія |
Критика
ОСТРІВ БЕРЕЗАНЬ
Здається, скільки того острівця…
Була ж уся країна полем брані.
Про Брест не все ми знаєм до кінця,
Та що казать про захист Березані!
В пекельнім вирі оточенських днів,
На диво ворогам (о ні! На горе!),
Тут наш червоний прапор пломенів,
На смерть стояли хлопці-чорномори.
Їх зайда ошалілий не зборов.
Вставали з ними, славою повиті,
Шмідт, Частник і Антоненко, й Гладков,
Що тут колись царем були убиті.
Вселяючи в пришельців дикий страх,
На щастя мавши місяця підківку,
При повній формі хлопці на човнах
Ходили на Очаків, Рибаківку…
І вдови їм виносили з хатів
Хліб-сіль і слово, що солдата гріє.
В них ненависті брали для катів
Та на прийдешнє трепетну надію…
О березані душ!
В годину грізну
Здолати вас не може навіть смерть.
Допоки під ногами маєм твердь –
Хоч острівець, хоч клаптичок Вітчизни.
|
|