Прочитаний : 191
|
Творчість |
Біографія |
Критика
"Коли, поїздивши, вертаюсь..."
Коли, поїздивши, вертаюсь,
Коли по дому нажуривсь,
У дивний світ переливаюсь,
Як у Славутич небо вись.
І доки поїзд тиходійно
Півколом Київ обійде,
То червонію я, то блідну,
Немов кохання молоде.
Мої тут радості й скорботи,
Джерела чисті, рідний дім,
А в нім свята моя робота…
Я й сам освячуюсь у нім.
Писалось добре й на колесах,
І в позахмарній висоті,
Та все ж таки дніпрові плеса –
Мої скрижалі золоті.
Тут очі сині, очі карі
Мене просвітлюють до дна.
На Кобзаревому бульварі
Мене тополя жде одна…
В дорозі начеб не барився,
Набачивсь, намотав на вус…
І так немовби оновився,
Коли додому повернувсь.
|
|