Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Довженко Олександр :: Біографія


Довженко Олександр :: Біографія
UA | FR | RU

Рожевий сайт сучасної поезії

Бібліотека | Поети нашого Клубу | Спілкування | Літературні студії | Контакти | Новини | Оголошення | 

 
>> ВХІД ДО КЛУБУ <<
e-mail
пароль
забули пароль?
< реєстрaція >

Зараз на сайті - 61
Персональный ЧАТ *Кассіопея*
Персональный ЧАТ Alfa
Персональный ЧАТ Anastasja*
Персональный ЧАТ Dema
Персональный ЧАТ Lee Olherson
Персональный ЧАТ Leto
Персональный ЧАТ Natalux
Персональный ЧАТ Nikolay Voronov
Персональный ЧАТ OlgaSydoruk
Персональный ЧАТ TatyanaMir
Персональный ЧАТ Velibor
Персональный ЧАТ Vikki
Персональный ЧАТ Yaguarondi
Персональный ЧАТ Іванюк Ірина
Персональный ЧАТ Алексей Мелешев
Персональный ЧАТ Андрій Ключ
Персональный ЧАТ Андрій Мурин
Персональный ЧАТ Віктор Северин
Персональный ЧАТ Віктор Хадсон
Персональный ЧАТ Вікторія Мерисабель.
Персональный ЧАТ Вадим Верц
Персональный ЧАТ Вася Пупкинс
Персональный ЧАТ Ведомая любовью
Персональный ЧАТ Виктория Р
Персональный ЧАТ Вячеслав Даниленко
Персональный ЧАТ Д
Персональный ЧАТ Дід Миколай
Персональный ЧАТ Данило-Київський
Персональный ЧАТ Женьшень
Персональный ЧАТ Иван Кушнир
Персональный ЧАТ КВолынский
Персональный ЧАТ Кадет
Персональный ЧАТ Керолайн
Персональный ЧАТ Кобзар Лаборськый
Персональный ЧАТ Лина Ланская
Персональный ЧАТ Макс Абсолют
Персональный ЧАТ Мандрівник
Персональный ЧАТ Микола Базів
Персональный ЧАТ НАДЕЖДА М.
Персональный ЧАТ Надія Рубінська
Персональный ЧАТ Надя Позняк
Персональный ЧАТ Настя Вовк
Персональный ЧАТ Наталія Коваль
Персональный ЧАТ Наталия Рыбальская
Персональный ЧАТ Олег Князь
Персональный ЧАТ Пан-Отаман Зелена Діброва
Персональный ЧАТ Світла
Персональный ЧАТ Святослав_
Персональный ЧАТ Спеція
Персональный ЧАТ Фея Світла
Персональный ЧАТ Чайківчанка
Персональный ЧАТ Янош Бусел
Персональный ЧАТ наталія калина
Персональный ЧАТ росава

 прихованих - 7 чол.

Пошук


Перевірка розміру




Довженко Олександр

Довженко Олександр :: Біографія

Творчість | Біографія | Критика

Народився Олександр Довженко 10 вересня 1894 року в селянській родині на Чернігівщині, в мальовничому містечку Сосниця. Дитинство його проходило серед казкової природи Придесення, колоритних постатей, житейських трагедій і свят своїх земляків. Пізніше цей побачений, почутий, пережитий у дитинстві світ знайде своє втілення у довженківських фільмах, що золотими літерами впишуться у скарбницю світового кіно. У Сосниці Сашко, як звали його рідні, здобуває початкову освіту. З сімнадцяти років він — студент Глухівського учительського інституту, закінчивши який у 1914 році, отримує направлення до Житомира. Вчителювання його тривало до літа 1917 року й включало в себе природознавство й гімнастику, географію й фізику, історію й малювання. Згодом він переїздить на роботу до Києва. Тут він вчителює і вчиться в Київському комерційному інституті на економічному факультеті. Коли ж у Києві відкрилася Академія мистецтв, Довженко стає її слухачем. У буремне лихоліття 1918 — 1920 років Довженко на службі у Червоній Армії. Після визволення Києва від польських інтервентів працює в губернському управлінні народної освіти завідуючим відділом мистецтва. Так тривало до липня 1921 року, коли його, за наказом Наркомату закордонних справ УРСР, було зараховано співробітником цього поважного відомства і направлено на роботу за кордон — спочатку до консульства у Варшаву, а згодом у Берлін. Там він продовжує малювати й студіювати малярство. У 1923 році О.Довженко повертається в Україну. Доля заносить його до Харкова, на той час столиці України, де він влаштовується на роботу в газету «Вісті», працюючи там карикатуристом та художником-ілюстратором. На тридцять третьому році життя О.Довженка круто змінюється. Він приїжджає до Одеси, де починає працювати режисером на кіностудії. Першою пробою став фільм «Ягідка кохання», що мав комедійний характер, але Олександр Петрович ніколи не зараховував його до свого творчого доробку. Точкою відліку свого кінематографічного життя він справедливо розпочинав зі стрічки «Сумка дипкур’єра», в якій окрім всього ще знявся і в ролі кочегара. Мрією О.Довженка було національне кіно, наближення його естетики до народного мистецтва. У 1928 році він за сто днів знімає фільм «Звенигора» — історію українського народу від сивої давнини до сучасності. «Картину я не зробив, а проспівав, як птах», — казав митець. Наступною роботою О.Довженка стає стрічка «Арсенал», а ще через рік, у 1930 р., на екрани виходить неперевершений шедевр світової кінокласики — «Земля». Цей фільм — гімн життю — було названо серед двадцяти кращих кінострічок усіх часів і народів. Фільм, у якому О.Довженко звернувся до трьох одвічних загальнолюдських тем: життя і смерть, людина і земля, старе і нове — уже знімався на Київській кінофабриці, яку тільки розпочали будувати. В цей час на її території Довженко і закладає свій знаменитий сад. Відносною творчою невдачею можна вважати стрічку «Іван», у якій відбилися творчі шукання автора по відтворенню нового змісту життя. На початку 1933 року залишає Київську кінофабрику і переїздить до Москви. Згодом разом з дружиною Ю.Солнцевою та письменником О.Фадєєвим вирушає на Далекий Схід. Мета поїздки — створення сценарію про східні рубежі країни. Результатом творчого відрядження став фільм «Аероград». Напередодні війни працює над фільмом «Щорс», з основною темою — народ у війні. За цю роботу митець був удостоєний Державної премії СРСР. З початком війни змінюється і життя О.Довженка. Він добровольцем іде на фронт захищати рідну землю. Працює в газетах «Красная Армия», «Красная звезда», «Известия». Пише серію оповідань. У 1943 році на екрани виходить документальний фільм «За нашу Радянську Україну». У травні 1945 року з’являється ще одна стрічка «Перемога на Правобережній Україні». Після війни О.Довженко знімає документальний фільм про Вірменію «Рідна країна», у 1949 році — стрічку «Мічурін». На початку п’ятдесятих років великий режисер в основному займається педагогічною та викладацькою роботою в Інституті кінематографії. Пише сценарії та кіноповісті: «Відкриття Антарктиди», «Поема про море», «Повість полум’яних літ», «Зачарована Десна». Сповнений творчих планів, О.Довженко раптово помирає 25 листопада 1956 року. Йому йшов шістдесят третій рік... Уже після його смерті виходить вибране О.П.Довженка, дознімаються дружиною Ю.Солнцевою «Поема про море», «Повість полум’яних літ», «Зачарована Десна». У 1959 році за сценарій фільму «Поема про море» О.П.Довженку посмертно присуджується Ленінська премія.

Нові твори