Світличний Іван :: Біографія
Творчість |
Біографія
|
Критика
Мовознавець, літературний критик, поет, діяч українського руху опору 1960—70-их років, родом із Луганщини.
1962 р. закінчив факультет української літератури й мови Харківського університету й працював у словниковому відділі Інституту Мовознавства АН УРСР. Темою його кандидатської дисертації була теорія художнього образу.
За критику русофільської лінії інституту й виступи проти арештів і незаконних судів над діячами української культури та за поширення самвидавної літератури Світличного звільнено з роботи й улітку 1965 заарештовано. Після 8 місяців ув'язнення Світличний вийшов на волю, але не міг працювати за фахом, і в січні 1972 був заарештований удруге, а в березні 1973 засуджений «за антирадянську агітацію і пропаганду» до 12 років позбавлення волі (7 років концтаборів суворого режиму і 5 років заслання).
Літературно-критичні статті Світличного присвячені головним чином творчості літературного покоління 60-их років і критиці слабкостей офіційної соцреалістичної літератури («Боги і наволоч», у журналі «Вітчизна», ч. 12 за 1961).
Іван Світличний писав також полемічно-критичні статті на мовознавчі теми: «Гармонія і альґебра» (в журналі «Дніпро», ч. 3 за 1965) та інше. В останні роки перекладав з французької (більшість поезій у збірці П.-Ж. Беранже «Пісні», 1970).
|
