«Чому я тут?» - питання в нього кожен раз.
Він з побратимами тепер, немов у пеклі.
Від ворога летять снаряди в правий фланг.
Уберегтися – зараз головне, ідуть бої запеклі.
«Хіба ж я думав, що в таку халепу попаду?»
Він бачив смерть тут вперше у житті своєму.
Вона проходить скрізь, несе плечем косу свою.
Дим від вогню кружляє над тремтячою землею.
«Як сталося, що опинився я в самому пеклі?»
Майже під носом ворога, вони затаєні лежать.
Що збережуться їх життя сьогодні, в тім не певні.
Та командир нарешті, віддає про відступ їм наказ.
«Сьогодні вбереглися, буде завтра в нас, хлоп’ята?»
Помітив він, що призвичаївся йому такий вже стан.
Давно те зрозумів, чому воює, бо людина він завзята.
Дозволити не може, щоб зло побудувало свій капкан.
Вони відважні, ризикові, відчайдушні, небайдужі.
Палає в серці кожного ненависть до загарбників.
Ідучи в бій, їм зрозуміло, можуть відлетіти їхні душі
У вічний сон, але їх дух кремезний – загибель чужаків.
