Маріуполь не пахне бузками.
На асфальті - запечена кров...
Знову ранок в диму, і так само
Захищається гордий Азов.
Відпрацьовує снайпер "на мокре",
Добиває підранка в лице.
На руїнах, відстояних вкотре,
Не в ціні сентименти про це....
Не здає гарнізон Азовсталі
Свій кільцевий, блокований фланг.
Йде солдату гвардійському в залік
Спалахнувший у ворога танк.
Замість йоду сестра в лазареті
Для промивки відмірює спирт.
На зруйнованій в щебінь планеті
Тихо двоє підтримують флірт.
Ще надія в боях не розбита -
По завалах спецназ не пройшов.
Непомітно змужніла еліта,
Захищає нас юний Азов.
Десь плетуть проросійські інтриги
В кабінетах високі чини.
І рахують азартно бариги
Бариші з оборудок війни.
А в підвалі, вдягаючи броник,
Як вояк залишаючий схрон,
Маріупольський воїн в патронник
Досилає останній патрон.
Як ми всі хотіли б, щоб патрон не був останнім у наших героїв, але щоб він поставив переможну крапку у цьому кривавому герці! Слава захисникам Маріуполя! Храни їх, Боже! Слава Україні!
І читав,і сам писав про "АЗОВ",та так як написали Ви немає мабуть ні в кого. А ті хлопці цілком заслуговують на все саме краще,в тому числі і на вірші. :hand:
Як ми всі хотіли б, щоб патрон не був останнім у наших героїв, але щоб він поставив переможну крапку у цьому кривавому герці! Слава захисникам Маріуполя! Храни їх, Боже! Слава Україні! 
