Сайт поезії, вірші, поздоровлення у віршах :: Валентина Ланевич: Старий стіл - ВІРШ |
UA | FR | RU Рожевий сайт сучасної поезії |
|
Додавати коментарі можуть тільки зареєстровані користувачі..
КОМЕНТАРІ Променистий менестрель, 08.06.2022 - 13:11
Дуже дуже гпрнюсьо, Валюшо... І я десь про це ж сьогодні іншими словами...Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Уже прочитала, щойно від Вас! Маємо такий зараз час, що мимоволі думки повертають у минуле та спонукають до життєвих роздумів.Дякую!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Стіл, певно, коли вмів би говорити, міг би багато чого розповісти. Дякую, Світланочко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Дякую від душі, Анатолію!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Нічого незмінного у цьому світі не буває. Дякую, Володимире!
Галина Лябук, 01.06.2022 - 20:04
Цікава, гарно розкрита тема вірша. Згадалось і про свій перший старий стіл, що зараз нудьгує у батьківській порожній хаті. Дуже сподобалось.
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
З дитинства стіл стояв під образами у світлиці, а вже пізніше, його поставили у літній кухні, де за ним завжди сідала їсти уся сім’я. Спочатку пішли онуки, а потім і правнуки, хоч ставало інколи і тіснувато сидіти разом та це не було завадою до теплих бесід, що велися за столом. Та роки невблаганно змінювали все навколо...тата уже 6 років, як немає і мама уже в літах стала, лишився у пам’яті один спомин... Дякую за дружню гостину,Галино!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Вистоїмо та переможемо! Інакше і бути не може! Дякую, Пташко!
Валентина Ланевич відповів на коментар $previous_title_comm, 01.01.1970 - 03:00
Так, стіл мусить бути невід’ємною часткою нашого буття. Дякую, Катрусю!
|
|
|