У ці дні Небесну Сотню,
певне згадують усі...
Вчора, завтра і сьогодні,
ми вклоняємося їй...
Хоч минули дні і роки,
від важких отих подій,
робим ми подальші кроки,
і вдаємося до дій...
Й помилки звичайно робим,
й виправляємо ми їх...
і повторюємо знову,
та й вчимося ми на них...
І багаті збагатились,
ми мовчали й мовчимо...
Помилок ми наробили,
та все ж якось живемо...
І війна, що йде на Сході,
зміна влади й не одна...
Не в одному вже поході
Україна побула...
Як загарбник вже Росія,
чи як вовк, чи як палач,
Україну вбити мріє,
викликає в людей страх...
Знов напруга на кордоні,
з кожним днем вона зроста,
люди там, як у загоні,
ситуація складна...
Як послухаю новини,
страх єство все огорта...
Треба все ж десь взяти сили,
щоб вернулась доброта...
На сусідку, на Росію,
де управу нам знайти?
Прості люди мають мрію,-
без брехні жить, й без війни...
Та, на жаль нам не вдалося,
свою владу вгамувать...
І тому мені здається,
владу треба вже мінять...
Не за це Небесна Сотня,
в небуття тоді пішла...
Треба всім уже сьогодні,-
проявити завзяття...
Нині нам вже зрозуміло,
боротьба знов почалась...
За життя своє й країни,
доведеться воювать...
Дякую,Артуре! Я якось років 4 чи 5 тому була в Києві на весіллі своєї внучки, звісно на третій день ми приїхали на площу,поряд з меморіалом, посвятою Небесній Сотні. Я перечитала всі прізвища і імена, і нині трохи сумую, що не записала їх у свій блокнот...
