Помаранчевий, рожевий і блактиний -
Небосхил обмежень барв немає:
Небо квітне, серце квітне,
Вся душа моя пестрить, волає.
А за віконечком хмари все танцюють,
А на ґаночку тіні нагідки топтають,
Щоб помаранчевий їх цвіт згубити:
Ні, не суперники вони небесні,
Що засівала їх бабуся повесні.
Але світанок має свій початок і кінець,
Тож, день рухливий зустрічають м’язи:
Біжи, лети і йди кудись ти навманці,
Щоб не пролежати пестливий, дивний день.
А доки я ласкаво поцілую твої в’язи,
Адже все тіло твоє - то моя мішень,
В яку я влучила на щастя і на диво.
